Рада Європи

Парламентська асамблея

Рекомендація № 1578 (2002)

Про нові проблеми розбудови Європи 

1. Дебати щодо майбутнього Європи, ініційовані після прийняття Декларації № 23 до Угоди, що була ухвалена в Ніцці (грудень 2000), та ухвалення Європейської конвенції на саміті в Лекені, призведуть до великих змін у європейській інституційній архітектурі.

2. Швидке зростання кількості європейських інституцій та організацій після закінчення ІІ Світової війни та поступова трансформацій їхніх початкових цілей примушують Раду Європи зайняти більш впливове місце на європейській арені та чіткіше визначити свою роль у процесі розбудови Європи на континенті.

3. Парламентська асамблея звертає увагу на те, що починаючи з початку 90-х років відбуваються глибокі зміни в державах – членах Ради Європи та в завданнях, що беруть на себе численні держави Центральної та Східної Європи, що приєдналися до Ради Європи. Два саміти глав держав і урядів (Відень, 1993 та Страсбург, 1997) політично зміцнили Раду Європи, додали їй нових повноважень у сферах захисту національних меншин, демократичної безпеки, політичної стабільності, а також моніторингу за дотриманням державами-членами їхніх обов'язків та зобов'язань. За минулі 10 років Рада Європи ще раз підтвердила свою компетентність у справі формування правових стандартів, моніторингу за їхнім дотриманням та створення демократичних інституцій.

4. Європейський Союз, який постійно розширює коло повноважень (див. Маастрихтську угоду від 1992 року та Хартію основних прав, підписану на саміті в Ніцці (грудень 2000)), стає все активнішим у сферах, що досі входили до статутних повноважень Ради Європи. Нові відносини співробітництва між Радою Європи, Європейським Союзом та іншими європейським організаціями, наприклад, Організацією із безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), повинні виключати зайве дублювання в роботі.

5. З огляду на основні принципи плюралістичної демократії, поваги прав людини та верховенства права, Рада Європи має ще раз підтвердити свою основну ціль – забезпечити мирне об'єднання та демократичну стабільність у Європі, зміцнюючи одночасно свою роль загальноєвропейського політичного форуму. Вона повинна ще раз підкреслити дійсно унікальний внесок Парламентської асамблеї у справу поважання парламентського виміру цього форуму для об'єднаної Європи. Рада Європи повинна й далі сприяти складовим європейської демократичної ідентичності, що ґрунтується на захисті прав людини та розвитку культури миру та діалогу, що вона їх втілює у життя та гарантує.

6. Асамблея зверстає увагу на те, що Рада Європи працює дуже плідно та є по-справжньому унікальним форумом для здійснення політичних контактів між державами – членами Європейського Союзу та країнами, які, можливо, й не стануть його членами. Це – єдина на континенті по-справжньому європейська організація, у якій усі європейські країні співпрацюють рівноправно.

7. Парламентська асамблея позитивно оцінює роботу Ради Європи та глибоко шкодує з приводу того, що її досягнення недостатньо відомі на міжнародній арені. Вона шкодує також з приводу того, що Рада Європа не має достатніх ресурсів та що це може негативно вплинути на ефективність її діяльності.

8. З метою поліпшення іміджу Організації та задоволення сподівань громадськості, Рада Європи повинна регулярно організовувати публічні заходи та здійснювати освітні та інші програми, які сприяють повазі прав людини, міжкультурному та міжрелігійному діалогу та загальним європейським цінностям, що характеризують наші суспільства та ідентичності. Відповідно Парламентська асамблея оголошує про свою готовність провести колоквіум для визначення нових перспектив, що відображають проблеми, які виникають у процесі розбудови єдиної Європи, в світлі завдань, що їх вирішує Рада Європи.

9. Парламентська асамблея звертається до свого висновку № 208 (1999) «Будувати об'єднану Європу без розподільчих бар'єрів» (висновок щодо Доповіді Комітету мудреців), у якій зазначено, що Європейський Союз треба розглядати як справжнього партнера Ради Європи. Рада Європи та Європейський Союз сповідують одні й ті самі ідеали – розбудова мирної, стабільної та процвітаючої Європи – тому мають розвивати тіснішу співпрацю та інституційні зв'язки.

10. Відповідно Парламентська асамблея рекомендує Комітетові міністрів:

і. Збільшити внесок Організації, виходячи з нових проблем, які постали перед Європою, та сконцентрувати свою діяльність у тій сфері, в якій Рада Європи може найбільше запропонувати – демократична стабільність. Діяльність, що стосується моніторингу, дотримання виборчих стандартів, роботи Європейського суду з прав людини та захисту меншин, треба продовжувати, зокрема тому, що саме в цих сферах Рада Європи має визнані та дійсно унікальні знання.

іі. Здійснити необхідні кроки з метою дати Європейському Союзу можливість приєднатися до Статуту Ради Європи, що нарешті забезпечить більш ефективний розподіл повноважень та зміцнить роль Ради Європи як організації, що опікується питаннями демократії навколо Європейського Союзу.

ііі. Запропонувати Європейському Союзу/Європейському співтовариству:

iv . Запропонувати урядам держав – членів Європейського Союзу тісніше координувати політику задля, з одного боку, запобігання дублювання у роботі, що її здійснюють Рада Європи та Європейський Союз, та максимального використання комплементарного характеру їхньої діяльності, а з іншого боку, донесення до громадян їхніх держав-членів чітких погоджених ідей щодо європейської політики.

v . Надати законного статусу самітам Ради Європи, щоб використовувати політичні стимули, що вони дають на найвищому рівні, з метою сприяння діяльності Організації та підтвердження її унікальної позиції на міжнародній арені. З цією метою Асамблея привертає увагу до своєї рекомендації 1568 (2002) «Про майбутнє співробітництво між європейськими інституціями», в якій пропонується, щоб був скликаний ІІІ Саміт для визначення місця Ради Європи в майбутній інституційній архітектурі Європи. Саміт має бути проведений у 2003 році, напередодні першого етапу розширення Європейського Союзу на схід.

vi . З огляду на специфічні завдання та відповідні переваги ОБСЄ та Ради Європи та з метою створення умов для міжнародного співтовариства щодо донесення своїх ідей, зміцнити та поліпшити співробітництво і координацію між цими двома організаціями. Найбільш доцільним шляхом досягнення цього є розробка загальної рамкової угоди про співробітництво, а також спеціального меморандуму про згоду.

vii . Розглянути питання щодо створення «тройки», до якої увійдуть представники високого рівня з Ради Європи, Європейського Союзу та ОБСЄ, що дозволить трьом організаціям заздалегідь та спільно аналізувати майбутній внесок кожної з них у розв'язання конкретних питань загального значення відповідно до своїх мандатів.