Третій Саміт Ради Європи

 

 

Меморандум Європейського Суду з прав людини

 

 

I.                       ПЕРСПЕКТИВНЕ МАЙБУТНЄ КОНВЕНЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

Центральна роль ЄКПЛ та Європейського Суду з прав людини

 

1.         Суд наголошує на “центральній ролі, яку повинна продовжувати відігравати Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) як конститутивний інструмент європейського правопорядку, від чого залежить демократична стабільність континенту”[1][1]. Завдяки своєму пан-європейському виміру страсбурзька система є єдиною, в рамках якої існуватиме можливість розвитку спільної європейської концепції прав людини. 

 

 

Історія розширення сфери впливу  та успіху

 

2.         Історія Європейського суду з прав людини була історією розширення сфери впливу та успіху: обов’язкове визнання державами права на індивідуальні подання до незалежного Суду прийшло на зміну попередньої факультативної норми; географічне розширення прав, які гарантувала ЄКПЛ через практику Суду, що розвивалась, та через додаткові протоколи; ствердження центральної ролі Суду в європейській конституційній системі через заплановане приєднання Європейського Союзу до ЄКПЛ.

  

 

Досягнення видатного прогресу

 

3.         Логічним наслідком такого розвитку стало надмірне завантаження Суду справами, які перебувають на розгляді, в такому обсязі, що сьогодні ефективність системи опинилась під серйозною загрозою, не зважаючи на значний прогрес, якого Суд досягнув в продуктивності своєї роботи. Від 1999 року - першим повним роком діяльності нового Суду - до 2004 року, коли бюджет Суду збільшився приблизно на 54 %, а штат Секретаріату було збільшено приблизно на 80%, продуктивність відносно розглянутих заяв зросла приблизно на 470 % завдяки постійному вдосконаленню методів роботи та внутрішньої організації. Однак навіть такий прогрес виявився недостатнім для того, щоб встигати за постійним збільшенням кількості заяв та, як наслідок, зростання нерозглянутих заяв та справ.

 

 

Протокол N° 14 потрібно якнайшвидше ратифікувати

 

4.         У відповідь на цю проблему у травні 2004 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Протокол № 14 до ЄКПЛ разом із кількома рекомендаціями та резолюціями, що спрямовані були посилити його ефективність. Метою такої реформи є дозволити Суду приділяти більше уваги до найбільш важливих за своєю суттю заяв, зокрема тих, які викривають серйозні порушення прав людини, шляхом посилення системи фільтрації та більш широкого застосування ЄКПЛ на національному рівні. Суд активно готується до введення в дію Протоколу № 14 та визначається із тим, як найкраще використати той інструментарій, що пропонується протоколом. Зокрема, Протокол дозволяє застосовувати найбільш спрощений підхід до вочевидь неприйнятних та до вочевидь прийнятних справ. Тому Суд звертається із закликом до держав-членів ратифікувати без зволікань Протокол № 14.

 

 

Виклики, які вже стоять попереду

 

5.         Останні прогнози, однак, показали, що значне зростання продуктивності в судовій діяльності, яке може бути досягнуте завдяки Протоколу № 14, зокрема, якщо уряди також сумлінно виконають вимоги рекомендацій, ухвалених у травні 2004 року, то саме по собі це не буде достатнім для того, щоб подолати прірву між рівнем зростання кількості справ та можливостями суду щодо розгляду заяв і справ. Відповідно до прогнозів, до 2007 року потреби Суду вимагають подвоєння кількості працівників, навіть без урахування додаткових ресурсів, які є необхідними для того, щоб ліквідувати існуючий обсяг заяв, та без огляду на практичне питання щодо спроможності Секретаріату подолати подібне зростання за такий короткий проміжок часу. 

 

 

Потреба у довготерміновій стратегії

 

6.         На основі таких прогнозів інші кроки, які здійснюються паралельно із постійним пошуком шляхів вдосконалення методів роботи та внутрішньої організації, будуть надзвичайно необхідними задля того, щоб встановлена ЄКПЛ система захисту прав людини залишалась ефективною і в майбутньому. Окрім ратифікації в найближчий час Протоколу № 14, уряди у зв’язку із цим повинні почати розмірковувати щодо довготермінових засад, які будуть спроможні забезпечити ефективний захист через збереження викладеної в ЄКПЛ фундаментальних філософських принципів. По суті, уряди мають визначитись щодо природи міжнародного правозахисного інституту, який має існувати в Європі 21 століття і захищати індивідуальні права.    

 

 

Незалежні експерти повинні розглянути перспективи щодо  майбутнього Суду

 

7.         У зв’язку з цим Третій Саміт Ради Європи, однією із основних задач якого є вироблення плану щодо захисту прав людини в Європі майбутнього, повинен започаткувати широкомасштабне і ґрунтовне обговорення майбутнього ЄКПЛ та Суду у 21 сторіччі, враховуючі нові виклики, які постали в результаті того, що сьогодні система набула загальноєвропейського виміру. Це може бути здійснене, наприклад, через постановку завдання незалежній групі видатних та досвідчених національних та міжнародних суддів та інших експертів розглянути подібні проблеми та розробити можливі сценарії довготривалого майбутнього системи ЄКПЛ, беручи до уваги різні переваги та кошти та запрошуючи уряди продовжувати розгляд цього питання вже в світлі зроблених експертами висновків.

 

 

 

II.          ПРИЄДНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДО ЄКПЛ

 

 

Значимість приєднання Європейського Союзу до ЄКПЛ

 

8.         Саміт повинен також однозначно закликати Раду Європи, Європейський Союз та різні держави-члени розпочати переговори в найближчому майбутньому щодо приєднання ЄС  до ЄКПЛ.

 

9.         Участь ЄС в системі ЄКПЛ є питанням виняткової важливості загальноєвропейського масштабу, оскільки воно посилює зв’язки в європейській системі правозахисту через формальне визначення ЄКПЛ як спільного еталону основних прав у Європі, що застосовується в межах всіх країн та систем на континенті.  Навіть від початку підготовки проекту Конституційної Угоди ЄС було проведено паралель між приєднанням ЄС до ЄКПЛ та Хартією ЄС з прав людини. Від того часу потреба ц підтримці цієї паралельності визнана в Конвенції щодо майбутнього Європи та наступною Міжурядовою конференцією, зокрема, в пп.. 1 та 2 Статті I-9 Конституційної Угоди[2][2]. Зі своєї сторони, Протокол № 14 містить п. 2 статті 59, який передбачає, що „Європейський Союз може приєднатись до Конвенції”.  

 

Потреба в початку підготовки приєднання Європейського Союзу

 

10.       Зараз здійснюється процес ратифікації Конституційної Угоди ЄС, який передбачає також і Хартію. Результати процесу ще не є певними, однак, обачність вимагає, щоб було зроблено підготовчі кроки до часу вступу її в силу в ділянках, де вимагається вжиття додаткових заходів. Однак, якщо не буде зроблено упереджувальних підготовчих кроків, приєднання не буде можливим впродовж декількох років після набуття чинності Конституційною Угодою; це може спричинити загрозу паралелізму між Хартією та приєднанням ЄС до ЄКПЛ.

 

11.       Тому задіяні сторони повинні невідкладно розпочати переговори щодо приєднання ЄС до ЄКПЛ. Безсумнівно, процедура приєднання може бути завершена лише після того, як міжнародні документи, що формують її правову базу, набудуть чинності – з боку ЄС це є Конституційна Угода, а з боку Ради Європи – це додатковий протокол до ЄКПЛ чи угода про приєднання, це залежатиме від обраного рішення. Однак, це має забезпечувати паралельність між Хартією та ЄКПЛ, норма про що вміщена в статті I-9 Європейської Угоди для досягнення максимального прогресу в переговорах до часу вступу в силу Угоди, з тим, щоб скоротити період між вступом в силу Хартії та приєднанням ЄС до ЄКПЛ.

 


1.  “Забезпечення ефективності імплементації Європейської конвенції з прав людини на національному та європейському рівнях”, Заява Комітету міністрів Ради Європи, 114 сесія, 12 травня 2004 року.

2.  Підстави для паралелізму між Хартією та приєднанням до ЄКПЛ загальновідомі. Вони знайшли блискуче витлумачення в фінальній доповіді Робочої групи ІІ („Інкорпорація Хартії/Приєднання до ЄКПЛ”) Конвенції про майбутнє Європи (CONV 354/02, 22 October 2002). По своїй суті, ці підстави співвідносяться з потребою дотримуватись правової стабільності, яка піддається загрозі через те, що, по меншій мірі, половина положень Хартії відтворює положення ЄКПЛ, не надаючи жодної можливості Страсбурзькому Суду переглядати витлумачення цих положень в контексті Хартії. Окрім того, метою було надати можливість громадянам мати такий самий захист їхніх прав, коли йдеться про ЄС, який вони мають в системі взаємовідносин з національними органами влади в своїх країнах. Нарешті, приєднання ЄС надасть можливість для ЄС брати участь в процедурі розгляду справ в Страсбурзькому Суді і надасть характер зобов’язання рішенням суду в разі, коли справа проти держави-члена опосередковано підніме питання про право ЄС; це трапляється все частіше й частіше і може стати ще більш часто уживаним питанням за умови ухвалення Хартії.