Рада Європи глибоко переконана в тому, що в кожному демократичному суспільстві права людини є універсальними, невід'ємними і основними.

її діяльність спрямована на захист цих прав через

посилення європейської солідарності та гарантії поважання інтересів окремих осіб, дотримання їхніх громадянських та політичних свобод, а також соціальних, економічних та культурних прав, що має бути досягнуте завдяки ефективній системі контролю та захисту;

визначення чинників, які становлять нові загрози для прав людини та людської гідності;

ознайомлення громадськості з правами людини та підтримку викладання прав людини в школах, університетах та при підготовці фахівців.

Протягом останніх п'ятидесяти років держави-члени закріпили ці права в чотирьох основних текстах. Перше місце серед них посідає

Європейська конвенція з прав людини

Це є міжнародна угода, завдяки якій держави - члени Ради Європи намагаються забезпечити кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, окремі права людини та основні свободи.

Конвенцію було підписано 4 листопада 1950 року в Римі, вона набрала чинності у 1953 році. Від самого початку було створено два незалежних органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони повинні були слідкувати за дотриманням прав людини, що гарантувались Конвенцією.

У відповідь на зміни, що відбулись у новій "Великій Європі", під час Віденського самміту у 1993 році було ухвалено рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему.

Новий Суд, що був створений у Страсбурзі як орган Ради Європи, почав свою роботу 1 листопада 1998 року.

ЩО гарантує Конвенція

Конвенція та протоколи до неї гарантують:

ЧОМУ це так важливо?

Конвенція є першою вдалою спробою забезпечення певних прав та свобод, що були визначені в прийнятій ООН в 1948 році Загальній Декларації прав людини.

Відтак, Конвенція стала моделлю для інших систем в різних частинах світу, зокрема, для Американської конвенції з прав людини.

Конвенція встановила єдиний механізм постійного і незалежного контролю у Європі, який забезпечує дотримання державами широкого спектру основних прав (переважно громадянських та політичних).

Значимість Конвенції полягає не тільки в обсязі прав, які вона забезпечує, але також і в тому механізмі захисту, який було встановлено в Страсбурзі для розгляду можливих випадків порушення Конвенції та для нагляду за дотриманням державами їхніх зобов'язань за Конвенцією.

Держави, що є сторонами Конвенції, зобов'язані забезпечувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією - незалежно від статі, раси, національності, етнічного походження і т. п. -можливість користуватись правами і свободами, які захищає Європейська конвенція з прав людини.

ЯК функціонує система?

Система повинна функціонувати, в першу чергу, на національному рівні. Кожна держава-член повинна забезпечити користування цими правами будь-якій особі, яка перебуває під її юрисдикцією.

Якщо ця перша гарантія не забезпечується, то кожна особа може - з дотриманням відповідних умов - подати заяву до Європейського суду з прав людини. Держава може також подати заяву проти іншої держави.

Юрисдикція Суду є обов'язковою для всіх договірних сторін. Суд знаходиться в Страсбурзі і функціонує на постійній основі. Суд задіяний на кожній стадії процедури розгляду справи - від попереднього розгляду заяви до остаточної ухвали рішення.

Судді є цілком незалежними, вони обираються Парламентською асамблеєю Ради Європи.

У разі, коли заява визнається прийнятною, заявник повинен довести, що він вичерпав всі національні засоби правового захисту у державі, де, як стверджується у заяві, відбулось порушення права. Заяву слід надсилати впродовж шести місяців від дати прийняття судовими органами цієї країни остаточного рішення. Заяви, що є явно необгрунтованими, вилучаються на цій стадії розгляду із реєстру справ одностайним ухваленням комісії у складі трьох суддів.

ПРО ЩО йдеться в заявах?

В індивідуальних заявах, які подаються згідно з Конвенцією, йдеться про широке коло можливих порушень, що пов'язані з тілесними покараннями, поводженням з психічно хворими, правами позбавлених волі осіб, військовою та професійною дисципліною, доступом до суду та тривалістю судових процедур, прослуховуванням телефонних переговорів, законодавством про гомосексуальні стосунки, свободою преси, питаннями щодо опіки над дітьми, правами на возз'єднання сім'ї та питаннями депортації.

ЯК розглядаються заяви?

Якщо заява визнається прийнятною, Суд звертається до сторін з пропозицією досягти дружнього врегулювання. Якщо це є неможливим, справа розглядається у відкритому судовому засіданні. Суд засідає в палатах у складі семи суддів, або ж, у виняткових випадках, у Великій палаті у складі сімнадцяти суддів.

Судове рішення проголошується у відкритому слуханні і не може бути переглянуте.

Воно є остаточним і держави зобов'язані виконувати рішення в справі, в якій вони є сторонами. Виконання таких судових рішень передбачає, що держава, по-перше, виплачує компенсацію заявнику, який виграв цю справу, і, по-друге, повинна уникати в майбутньому повторення подібних порушень.

ЯК виконуються судові рішення?

Нагляд за виконанням судових рішень належить до кола завдань Комітету міністрів Ради Європи, який перевіряє, чи держави вжили належних заходів з тим, щоб уникнути нових подібних порушень (внесли зміни до законодавства, до судової практики, до нормативних документів чи до практики їх застосування; збудували нові в'язниці чи призначили додатково суддів і т. ін.).

Комітет міністрів повинен також переконатись, щоб заявникові було виплачене призначене Судом відповідне відшкодування та, в окремих випадках, були вжиті інші додаткові заходи, які б забезпечували повне відшкодування (здійснено перегляд справи, скасовано судову постанову про накладення арешту на майно або його конфіскацію, знято судимість, надано дозвіл перебувати на території держави і т.п.).

Якщо заявник вважає, що він не отримав достатньої компенсації, він може звернутись до Комітету міністрів.

Три інші основні тексти

Європейська соціальна хартія є документом, який є відповідником Європейської конвенції з прав людини в царині захисту соціальних та економічних прав. Вона гарантує такі права, як право на працю та на професійну підготовку, право на справедливі умови праці та на справедливу винагороду, забезпечує свободу профспілок, право на соціальну та медичну допомогу, на захист здоров'я а також право на соціальне забезпечення. Переглянута Хартія 1996 року посилює принцип рівноправності жінок та визначає деякі інші права, такі, як належні умови проживання. За застосуванням Хартії здійснюється контроль на міжнародному рівні.

Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню передбачає додаткові гарантії для тих ув'язнених осіб, яким загрожує катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання. Відповідний комітет вповноважений здійснювати візити до місць тримання позбавлених волі осіб - до в'язниць, центрів тримання неповнолітніх, поліцейських дільниць, військових казарм, психіатричних лікарень і т.п. Цей комітет з'ясовує, як саме поводяться з позбавленими волі особами, і розроблює рекомендації з тим, щоб посилити захист цих осіб.

Рамкова конвенція про захист національних меншин є першим багатостороннім правовим документом, в якому визначені основні засади захисту національних меншин. Імплементація цього документу відбувається через національні законодавства та практику. В цій конвенції закріплені принципи, яких має дотримуватись кожна держава, що ратифікувала цей документ. Ці принципи містять норми про рівність усіх перед законом, про ужиття заходів, які спрямовані на збереження та розвиток культур і забезпечення самобутності, релігій, мов і традицій національних меншин, про забезпечення доступу до засобів масової інформації, встановлення вільних і мирних транскордонних взаємовідносин з особами, які законно проживають на території інших держав.

У конвенції визначено механізм контролю за її застосуванням; цей контроль забезпечує Комітет міністрів, якому допомагає консультативний комітет.

ЯКУ ще діяльність здійснює Рада Європи в царині прав людини?

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості бореться з проявами насильства, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості в кожній з держав-членів а також працює над зміцненням правових і політичних гарантій, які спрямовані проти таких явищ. Вона оцінює ефективність усіх заходів, які вживаються на національному та міжнародному рівнях, з тим, щоб у разі необхідності підтримати такі заходи та надати сприяння подібним ініціативам.

Забезпечення рівноправності між жінками та чоловіками є невід'ємною складовою у захисті прав людини. Рада Європи здійснює цілу низку проектів, які спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми з метою їх подальшої сексуальної експлуатації або покликані боротись з насильством по відношенню до жінок, забезпечувати, наскільки це видається можливим, паритетну участь жінок та чоловіків у політичному та громадському житті. Реалізація проектів повинна сприяти вирішенню питання про рівноправність жінок та чоловіків у всіх областях діяльності.

Свобода вираження поглядів є наріжним каменем кожного демократичного суспільства. Рада Європи не лише забезпечує правовий захист цього основного права, яке закріплене в Європейській конвенції з прав людини, але через прийняття правових та політичних документів, які регулюють здійснення цієї свободи, ще більше розширює область застосування свободи вираження поглядів та поширення інформації в секторі засобів масової інформації. Така робота по виробленню нормативних стандартів доповнюється заходами, що спрямовані на ознайомлення та практичну підготовку як керівників, так і звичайних працівників засобів масової інформації.

Комісар з прав людини

Інститут Комісара з прав людини було створено в 1999 році. До завдань Комісара належить поширення інформації та ознайомлення населення з правами людини у державах-членах, нагляд за повним і ефективним виконанням документів Ради Європи, таких, як конвенції, рекомендації та резолюції Комітету міністрів. Комісар не наділений якимись реальними повноваженнями, однак він надає консультації або поширює інформацію про захист прав людини та про запобігання порушенням прав людини.