Нова структура місцевих та регіональних властей

В наш час місцеві та регіональні власті покликані відігравати все більшу роль, щоб дійсно відповідати потребам усіх громадян держав - членів Ради Європи, незалежно від того, чи вони проживають в містах, чи в селах, у центральних чи у віддалених районах, поблизу кордонів або в інших місцях. Перший етап формування Радою Європи нової структури місцевих та регіональних рад розпочався у 1957 році, коли було засновано Постійну конференцію місцевих та регіональних властей Європи (ПКМРВЄ)

Консультативний орган

У 1994 році Конференцію було реорганізовано і її статус підвищено до рівня Конгресу місцевих та регіональних властей Ради Європи (КМРВРЄ). Необхідність такої радикальної реорганізації була викликана прогресом місцевого та регіонального самоврядування у багатьох державах-членах Ради Європи, тим значним внеском, який зробила Постійна конференція у розвиток місцевої демократії в державах Центральної та Східної Європи, а також досягненнями у процесі децентралізації у країнах Європи. Сьогодні Конгрес місцевих та регіональних властей Ради Європи є основною складовою частиною у структурі консультативних органів Ради Європи

Склад

Конгрес місцевих та регіональних властей Ради Європи - це консультативний орган, що складається з 315 представників та 315 заступників, які представляють більш ніж 200 000 місцевих та регіональних властей з 47 держав-членів Ради Європи. КМРВЄ складається лише з депутатів місцевих та регіональних властей та осіб, які безпосередньо підпорядковані виборним місцевим чи регіональним органам. Національні делегації представляють різні типи місцевих та регіональних властей кожної з держав-членів Ради Європи.

Структура

Діяльність КМРВЄ здійснюється через роботу 2 палат: Палати місцевих властей і Палати регіональних властей. Один раз на два роки палати обирають своїх президентів та бюро. Президент Конгресу обирається із складу однієї з палат один раз на два роки, при цьому забезпечується дотримання принципу чергування - новий Президент є представником іншої палати. До Бюро КМРВЄ входять члени бюро обох палат, а також Президент Конгресу місцевих та регіональних властей Європи. Робота Секретаріату КМРВЄ забезпечується співробітниками Ради Європи і очолюється виконавчим секретарем.

Статус “спеціальних гостей” та спостерігачів

Делегації місцевих та регіональних властей держав, які не є членами Ради Європи, парламенти яких однак мають статус “спеціальних гостей” у Парламентській Асамблеї Ради Європи, так само як і спостерігачі від європейських організацій та міжнародних асоціацій мають право - з дозволу КМРВЄ або його уповноважених органів - бути присутніми на засіданнях Конгресу. Регулярні сесії КМРВЄ відбуваються один раз на рік у Палаці Європи у Страсбурзі.

Послідовність

Постійна Комісія, яка складається з представників усіх національних делегацій держав-членів Ради Європи, має забезпечувати послідовну роботу КМРВЄ в міжсесійний період і слідкувати за розвитком міжурядової діяльності Ради Європи. Кожна палата створює ad hoc робочі групи з різних спеціальних питань: освіта, житло, проблеми центрів міст, безробіття, розвиток сільської місцевості, місцеві та регіональні структури і т. ін. Якщо питання належить до компетенції обох палат, бюро КМРВЄ створює змішану робочу групу.

Цілі, що відповідають новим реаліям

• забезпечення участі місцевих та регіональних властей у досягненні ідеалу європейської єдності; • надання можливості членам місцевих та регіональних рад брати участь у розробці європейської політики в рамках Ради Європи; • допомога новим демократичним державам у створенні ефективних місцевих адміністративних структур; • налагодження міжрегіонального співробітництва - особливо у прикордонних регіонах - та сприяння розвитку миру, толерантності та економічного підйому; • залучення громадян до “базової” місцевої та регіональної демократії через різноманітні заходи; • сприяння інтеграції громад іммігрантів та груп населення, які знаходяться в умовах, що є значно гіршими у порівнянні з умовами життя інших верств населення.

Діалог на всіх рівнях

Конгрес місцевих та регіональних властей Ради Європи для досягнення своїх цілей: - звертається з рекомендаціями до Парламентської Асамблеї Ради Європи або Комітету міністрів Ради Європи, а також надсилає до місцевих та регіональних властей резолюції з питань, які безпосередньо стосуються місцевих та регіональних органів; - діє у тісному співробітництві з національними демократичними асоціаціями місцевих та регіональних властей, а також з усіма іншими міжнародними організаціями, в яких представлені місцеві та регіональні власті; - організує публічні слухання, конференції та симпозіуми для фахівців з метою залучення ширших верств громадськості на місцевому та регіональному рівнях; - обговорює актуальні питання, які становлять політичний інтерес для місцевих та регіональних властей усієї Європи.

Досягнення

Конгрес місцевих та регіональних властей Ради Європи, що виступає як “рупор” регіонів та муніципальних округів, має для своєї подальшої роботи міцний фундамент, який було створено Постійною Конференцією.

Європейська хартія місцевого самоврядування

Прийнята у 1985 році Хартія спрямована на захист принципу ефективного місцевого самоврядування як основного складового елементу демократії. Вона має служити моделлю для впровадження демократії на місцевому рівні у країнах Центральної та Східної Європи.

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво

Ця рамкова конвенція, що набула чинності у 1981 році, визнає за місцевими та регіональними властями право співпрацювати поза національними кордонами в межах їхніх внутрішньодержавних повноважень у таких питаннях, як створення спільних громадських служб, будування спільних об`єктів або охорона довкілля.

Право голосу для іноземців, що проживають на території інших держав

Європейська конвенція щодо участі іноземців у громадському житті на місцевому рівні спрямована на поступове надання іноземним резидентам громадських та політичних прав у місцевих громадах.

Європейська хартія про регіональні мови та мови меншин

Мета цієї європейської хартії - сприяти розширенню сфери використання регіональних мов та мов національних меншин у школах, в громадському, правничому, культурному, економічному та соціальному житті, а також у засобах масової інформації.

Європейська міська Хартія

Цей документ є практичним посібником з міського управління для місцевих властей, які займаються вирішенням специфічних міських проблем (забруднення довкілля, енергетична політика, безпека на вулицях і т. ін.).

Молодь

Було прийнято Хартію про участь молоді у муніципальному та регіональному житті.

Сучасні питання

Розроблено проект європейської конвенції з міжрегіонального співробітництва; проект буде розглядатися комітетом міжурядових експертів. У стадії підготовки знаходяться проекти хартій про європейські гірські райони та про регіональне самоврядування

Європейська солідарність Висновки експертів та підготовка спеціалістів

Було розроблено спеціальну програму - “LODE“, яка є програмою підтримки місцевої та регіональної демократії у Центральній та Східній Європі; ця програма передбачає підготовку спеціалістів та консультації експертів у питаннях інституційних реформ на місцевому рівні, зокрема укладання законодавства місцевого рівня, направлення спостерігачів для моніторингу під час проведення місцевих та регіональних виборів.

Європейська мережа навчальних центрів

Для працівників місцевих та регіональних властей створено європейську мережу навчальних центрів.

47 держав-членів та кількість їхніх представників у Конгресі місцевих та регіональних властей

Австрія (6), Азербайджан(6), Албанія (4), Андорра (2), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія-Герцеговина(2), Великобританія (18), Вірменія(4), Греція (7), Грузія (5), Данія (5), Естонія (3), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Латвія (3), Ліхтенштейн (2), Литва (4), Люксембург (3), Мальта (3), Молдова (5), Нідерланди (7), Німеччина (18), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Росія (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Словацька Республіка (5), Словенія (3), Туреччина (12), Угорщина (7), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чеська Республіка (7), Швейцарія (6), Швеція (6), “колишня Югославська Республіка Македонія” (3), Монако (2), Чорногорія