- Радa Європи - Уряди, якi пiдписали Генеральну угоду про привiлеї та iмунiтети Ради Європи, укладену в Парижi 2 вересня 1949 року (далi "Угода"), бажаючи розширити положення Угоди, погодились про таке: Стаття 1 Будь-який нинiшнiй або майбутнiй член Ради Європи, який не бере участi в Угодi, може приєднатися до неї та до цього Протоколу шляхом здачi на зберiгання свого документа про приєднання до них Генеральному секретарю Ради Європи, який повiдомляє про це членiв Ради. Стаття 2 а) Положення частини IV Угоди застосовуються до представникiв, якi беруть участь у засiданнях заступникiв мiнiстрiв. b) Положення частини IV Угоди застосовуються до представникiв (крiм представникiв в Консультативнiй асамблеї), якi беруть участь у засiданнях, що скликаються Радою Європи i не спiвпадають iз засiданнями Комiтету мiнiстрiв або заступникiв мiнiстрiв, при тому розумiннi, що представники, якi беруть участь у таких засiданнях, не користуються iмунiтетом вiд арешту та кримiнального переслiдування у випадках, коли вони вчиняють злочин, замах на злочин або вже вчинили злочин. Стаття 3 Положення статтi 15 Угоди застосовуються до представникiв в Асамблеї та їхнiх заступникiв, коли вони беруть участь у засiданнях комiтетiв та пiдкомiтетiв Консультативної асамблеї або подорожують до мiсця їх проведення та звiдти, незалежно вiд того, чи проводить в цей час Асамблея свою сесiю, чи нi. Стаття 4 Постiйнi представники членiв Ради Європи пiд час виконання своїх службових обов'язкiв i подорожування до мiсця засiдань та звiдти користуються привiлеями, iмунiтетами та пiльгами, якi надаються дипломатичним представникам вiдповiдного рангу. Стаття 5 Привiлеї, iмунiтети та пiльги надаються представникам членiв Ради не для їхньої особистої користi, а з метою забезпечення їм незалежностi у виконаннi ними своїх службових обов'язкiв, пов'язаних iз Радою Європи. У зв'язку з цим член Ради не тiльки має право, але й зобов'язаний позбавити свого представника iмунiтету у всiх випадках, коли, на думку члена Ради, iмунiтет перешкоджає вiдправленню правосуддя i коли вiн може бути скасований без шкоди для цiлей, заради яких вiн був наданий. Стаття 6 Положення статтi 4 не застосовуються у вiдносинах мiж представником i властями держави, громадянином якої вiн є, або властями держави-члена, представником якої вiн є чи був. Стаття 7 а) Цей Протокол вiдкрито для пiдписання всiма державами-членами, якi пiдписали Угоду. Протокол пiдлягає ратифiкацiї одночасно з ратифiкацiєю Угоди або пiсля її ратифiкацiї. Ратифiкацiйнi грамоти здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи. b) Цей Протокол набуває чинностi вiд дня його ратифiкацiї всiма державами, якi пiдписали Протокол i якi на цей день вже ратифiкували Угоду, за умови, що Угоду та Протокол пiдписали та ратифiкували не менше семи держав. с) Стосовно будь-якої держави, яка пiдписала цей Протокол i яка ратифiкуватиме його пiсля набуття ним чинностi, Протокол набуває чинностi вiд дати здачi на зберiгання її ратифiкацiйної грамоти. d) Для тих держав-членiв, якi приєдналися до Угоди та Протоколу вiдповiдно до положень статтi 1, Угода та Протокол набувають чинностi: i) вiд дати, визначеної у пунктi b вище, якщо документ про приєднання здається до цiєї дати; або ii) вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання, якщо вiн здається на зберiгання пiсля дати, визначеної у пунктi b вище. На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цей Протокол. Вчинено у Страсбурзi 6 дня листопада мiсяця 1952 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвiдченi копiї цього Протоколу кожному уряду, який його пiдписав або до нього приєднався. |