Рада Європи

Постійна конференція
місцевих і регіональних влад Європи

27 сесія (17-19 березня 1992 року)

 Резолюція 236 (1992)

Про нову муніципальну політику
мультикультурної інтеграції в Європі
і Франкфуртська декларація

Постійна конференція,

І. Ознайомившись із:

1. рекомендаціями, прийнятими Парламентською асамблеєю 1991 року щодо Європи в 1992 році та політики стосовно міграції (Рекомендація 1148), щодо Європи в 1992 році та політики стосовно біженців (Рекомендація 1149), а також мігрантів з Північної Африки в Європі (Рекомендація 1154);

2. висновками і резолюціями, прийнятими на 4-й Конференції міністрів зі справ міграції (Люксембург, 17-18 вересня 1991 року);

3. підсумковою доповіддю за проектом Ради Європи про стосунки етнічних груп, яку було обговорено на підсумковій конференції, присвяченій проекту (Гаага, 25-27 листопада 1991 року);

4. висновками різних міжнародних форумів, у т. ч.:

- слухань "Цигани і Європа: Продовження традиції в Європі, що змінюється", організованих Конгресом місцевих і регіональних влад Європи в Страсбурзі 12-13 липня 1991 року; - Міжнародної конференції "Міста та іммігранти", проведеної Всесвітньою федерацією міст-побратимів, а також муніципалітетом міста Ріміні, Італія (29-31 грудня 1991 року);- Конференції з расової рівності в Європі, організованої містом Бірмінгем, Сполучене Королівство (3-6 грудня 1991 року);

5. Декларацією про расизм та ксенофобію, прийняту Європейською радою в Маастрихті;

6. Франкфуртською декларацією Про нову муніципальну політику щодо мультикультурної інтеграції в Європі, прийнятою за підсумками роботи Міжнародної конференції "Європа 1990-2000: Мультикультурність у місті - інтеграція іммігрантів", Франкфурт-на-Майні, Німеччина (29-31 травня 1991 року), що була організована Конгресом місцевих і регіональних влад Європи спільно з Проектом Ради Європи щодо відносин між громадами та Департаментом зі справ мультикультурності міста Франкфурт-на-Майні;

7. доповіддю, представленою Комітетом із соціальних справ і охорони здоров'я (доповідач п. Генсбургер), відносно нової муніципальної політики мультикультурної інтеграції в Європі та Франкфуртською декларацією.

ІІ. Зазначає, що:

1. велика і зростаюча частина населення, яке проживає в державах - членах Ради Європи, є вихідцями з інших європейських держав та все більше - з неєвропейських держав;

2. це явище стосується всіх держав-членів, у т. ч. тих, що традиційно вважалися країнами еміграції;

3. існування цього населення на території держав-членів стало постійним явищем, оскільки в кількох державах Європи значна частина іммігрантів вже сягнула межі другого або третього покоління;

4. Європа і в майбутньому залишатиметься метою мігрантів, оскільки:

- демографічна незбалансованість і ринки праці характеризуються диспропорцією між попитом на працю та її пропозицією на території Європи;

- існують великі демографічні, економічні, соціальні та політичні розбіжності між Європою та іншими регіонами світу;

- застосування основоположних гуманістичних принципів, що лежать в основі поваги прав людини та основних свобод, передбачає визнання права на створення сім'ї, сімейне життя і права на притулок;

- практично неможливо зробити кордони повністю закритими, бо існує загроза перетворити правову державу на поліцейську;

- необхідна солідарність спочатку на європейському, а потім і на світовому рівні;

5. оскільки в найближчому майбутньому неможливо подолати або суттєво зменшити демографічні, економічні, соціальні та політичні розбіжності, Європа, як і інші частини світу, має вважати себе континентом іммігрантів, а європейські суспільства не матимуть іншої альтернативи, ніж розвиватися як мультиетнічні та мультикультурні.

ІІІ. Наголошує на таких основних проблемах:

1. факт міграції та широкої присутності на території Європи населення іммігрантського походження та неєвропейських етнічних груп є вагомим чинником і може призвести до виникнення помилкових суджень чи забобонів, спричинених незнанням або приховуванням, відвертим чи ні, вищезазначених реалій;

2. таке незнання і приховування:

- підміняють процес пошуку і випрацювання відповідної політики примарними рішеннями, які нерідко виявляються демагогічними;

- сприяють формуванню позицій і поведінки, що ґрунтуються на почуттях страху, відчуженості, ксенофобії та навіть расизму;

- заганяють частину іммігрантів та етнічних меншин у так зване економічне, соціальне, правове і політичне "підпілля", що, в свою чергу, збільшує непорозуміння і ворожість;

- виправдовують прийняття рішень, відверто несумісних із принципами демократії та верховенства права;

3. правовий і політичний статус осіб і груп іммігрантського походження дуже відрізняється в різних країнах:

- у деяких країнах Європи досить велика частина іммігрантського населення походить із колишніх колоній;

- деякі європейські держави сприяють натуралізації іноземців, у той час як в інших країнах їй перешкоджають;

- факт народження на території деяких європейських держав полегшує процес одержання громадянства; інші держави суворо дотримуються принципу "крові";

- лише кілька європейських держав гарантує іноземцям, які проживають на їхній території, право брати участь у місцевих виборах, проте тільки невелика частина цих держав визнає право іноземців бути обраними;

- різні держави гарантують іноземцям, які проживають на їхній території, право на свободу асоціації різноманітними шляхами та більшою чи меншою мірою сприяють його здійсненню;

4. хоча ці відмінності можна частково пояснити історичною та географічною різноманітністю європейських країн і кількісним складом іммігрантських груп, виникають проблеми щодо прийнятності та необхідності послідовної європейської теорії і практики в ділянці прав людини і основних свобод;

5. соціально-економічний статус таких іноземців є, зазвичай, низьким і призводить до:

- ущемленого стану порівняно з рівнем життя середнього прошарку та навіть більше - корінного населення - в тому, що стосується освітнього рівня, професійного навчання, зайнятості, рівня доходів, житла, охорони здоров'я та ін.;

- економічної, соціальної, правової та політичної нерівності, які взаємно посилюють одна одну і, таким чином, торують шлях до суспільств, несумісних з принципами, на яких базуються наші демократичні держави;

6. з іншого боку, сучасна ізольованість громадських обговорень у кожній окремій державі, зокрема під час затяжного періоду економічної та соціальної кризи, сприяє зростанню поляризації між "національним" та "іноземним" і стає ідеологічним підгрунтям для націоналістичних рухів, ставлячи під загрозу засади побудови вільної демократичної Європи;

7. населення іммігрантського походження концентрується, переважно, в європейських містах, де перед муніципалітетами постає ціла низка проблем (структура міста, житло, дитячі садки та школи, служби охорони здоров'я та ін.) і патологічних проявів (насильство, злочини, вандалізм, наркотики) на тлі відсутності відповідних засобів для їх розв'язання: таким чином, міста беруть на себе основний тягар наслідків від політики, що здебільшого є невідповідною, і наражаються на небезпеку стати ареною соціальної конфронтації із відчутним етнічним забарвленням.

ІV. Проголошує такі принципи:

1. існування етнічних груп і меншин іммігрантського походження має бути визнано невід'ємною рисою європейських суспільств. Це обумовить новий напрямок розвитку в цілому, зокрема в установах і політиці державних влад, починаючи з європейських муніципалітетів і закінчуючи мультикультурною інтеграцією;

2. у свою чергу, це призведе до визнання міграції структурною складовою Європи, що буде визнана мультинаціональним простором; відповідно, цю складову треба належним чином сприймати лише зі справді європейської точки зору;

3. існування в усіх європейських країнах ущемлених прошарків корінного населення і, зокрема, груп, сімей та осіб, які проживають в умовах надзвичайної бідності і нестабільності, вимагає включення політики інтеграції до загального підходу та стратегії, спрямованих на всі групи, сім'ї та осіб корінного або іммігрантського походження.

V. Схвалює:

1. підхід Франкфуртської декларації "до нової муніципальної політики мультикультурної інтеграції в Європі";

2. висновки проекту підсумкової доповіді Про міжобщинні та етнічні стосунки, схваленого 4-ю Конференцією європейських міністрів у справах міграції;

3. конкретну двосторонню стратегію, спрямовану на:

- посилення місцевого громадянства, яке є центральним елементом проекту "Європейське демократичне місто";

- становлення європейського громадянства, яке поступово формуватиметься на основі національної належності й базуватиметься на принципах:

- демократії, що даватиме змогу громадянам підкорятися рішенням держави лише за умови, що вони матимуть право брати участь у справах держави;

- належності до місцевої громади, в якій живе громадянин;

- свободи пересування для всіх, хто живе на території Європи;

4. Франкфуртську декларацію, яка проголошує (у пункті 2.8), що "лише дійсно демократична Європа, яка провадить політику мультикультурності, може виступати фактором стабільності в світі та ефективно боротись із політичною й економічною нерівністю (зокрема на півночі/півдні та сході/заході), яка призводить до неорганізованої міграції; у цьому сенсі Європа може стати показовим для інших континентів прикладом політичної та соціальної організації, що базується на постійному оновленні ідей свободи та справедливості, а також на принципах ефективності та гуманізму". З метою прискорення, через раціоналізацію політики допомоги, економічного і соціального розвитку, а також здійснення контролю за міжнародною міграцією, Європа має сприяти виникненню і підтримці на континентах, що розвиваються, вільних демократичних регіональних об'єднань різних держав;

5. рекомендації, прийняті учасниками Франкфуртської конференції та призначені для муніципалітетів і всіх органів місцевих, регіональних і державних влад, в яких йдеться про таке:

5.1. місцева автономія вимагає надання місцевій владі ширших повноважень у сфері інтеграційної політики (пункт 3 Декларації);

5.2. необхідно гарантувати і здійснювати основні права іммігрантів і принцип недискримінації (пункт 4);

5.3. необхідно сприяти ефективній участі іммігрантів у місцевому політичному житті (пункт 5). Прийняття (і відкриття для підписання) Комітетом міністрів Конвенції про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні стало першим важливим кроком у цьому напрямку, а також доповнило рішення, схвалені на Маастрихтському саміті, які є чинними лише для громадян держав -- членів Європейського співтовариства;

5.4. плюралістична культурна і освітня політика (пункт 6);

5.5. міжкультурна соціальна діяльність (пункт 7);

5.6. інтеграція у світ праці (пункт 8);

5.7. планування міст і житлова політика (пункт 9).

VI. Дає такі рекомендації:

1. усім національним, регіональним і місцевим органам влади держав-членів:

- спільно із зацікавленими групами і представниками всіх верств суспільства, керуючись Франкфуртською декларацією та проектом підсумкової доповіді Про міжобщинні та етнічні стосунки, випрацювати і проводити в життя політику мультикультурної інтеграції;

- продовжити широке розповсюдження цих матеріалів серед усіх зацікавлених верств суспільства;

- випрацювати і провадити інформаційну політику, відкриту для Європи та світу, прозору і неупереджену в питаннях імміграції та інтеграції;

- сприяти послідовній політиці встановлення зв'язків і побратимства між європейськими містами і містами в усьому світі; таким чином кожне європейське місто і регіон зможе встановити тісні зв'язки принаймні з одним містом і одним регіоном у кожній європейській країні та на кожному континенті;

2. національним органам влади:

- визнати суттєву роль, яку грають, по-перше, міста і, по-друге, регіони в успішному здійсненні політики мультикультурної інтеграції;

- підтримати зусилля міст і регіонів у цій справі шляхом розширення їхніх повноважень і надання відповідних ресурсів;

- встановити додаткові засади діяльності для міст і регіонів з метою успішного здійснення заходів, спланованих і узгоджених на всіх територіальних рівнях, що задіяні;

3. європейським муніципалітетам:

- що брали участь у Франкфуртській конференції як "міста, що демонструвались, як зразок", продовжувати обмін досвідом з питань інтеграції та підключатися до мережі, яку можна назвати "Мережею Франкфуртської декларації";

- що є членами мереж міст, скоординувати або об'єднати свої зусилля в спільному проекті;

- підтримати створення в рамках Конгресу місцевих і регіональних влад Європи Європейського форуму, завданням якого стане обмін успішно реалізованими проектами;

4. Комітету міністрів Ради Європи:

- під час проведення консультацій з Конгресом місцевих і регіональних влад Європи та Парламентською асамблеєю проаналізувати можливість прийняття офіційної декларації Ради Європи про імміграцію та мультикультурну інтеграцію в Європі в дусі документів, прийнятих останнім часом різними органами Організації; ця декларація ознаменувала б також початок європейської кампанії з цього питання;

- спільно з Європейським співтовариством, враховуючи пропозиції, висунуті Керівним комітетом з міграції, підтримати на адміністративному і фінансовому рівні створення Європейського форуму з обмінів;

- передати цю резолюцію, а також Франкфуртську декларацію таким зацікавленим керівним комітетам: Керівному комітету з міграції, Керівному комітету з проблем місцевих і регіональних влад, Європейському комітету з населення народами, Європейському комітету з правничого співробітництва, Європейському комітету з кримінальних проблем, Керівному комітету з прав людини, Керівному комітету з соціальної політики, Керівному комітету з проблем зайнятості та праці, Європейському комітету з питань охорони здоров'я, Європейському комітету з питань соціальної безпеки, Керівному комітету з питань рівноправності між жінками та чоловіками. Запропонувати їм активно і скоординовано сприяти здійсненню завдань, визначених у цих документах;

- встановити тісні зв'язки між Проектами ІІІ.2 (Міграція, демографія та зайнятість) і ІІІ.3 (Інтеграція іммігрантів: до рівності можливостей) Міжурядової програми діяльності, з одного боку, та діяльністю Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, з другого;

5. Парламентській асамблеї:

- об'єднати зусилля Конгресу місцевих і регіональних влад Європи з метою випрацювання європейської політики щодо імміграції та мультикультурної інтеграції, необхідність якої стає щодалі важливішою і нагальнішою;

- підтримати пропозицію Комітету міністрів стосовно прийняття проекту Декларації;

- підтримати діяльність Європейського форуму з обмінів та брати участь у його роботі;

6. Європейському співтовариству, зокрема у питаннях європейського політичного співробітництва, продовжувати систематичні консультації з іншими європейськими державами в рамках Ради Європи;

7. усім його спеціалізованим комітетам -- сприяти створенню та діяльності Європейського форуму з обмінів;

8. Комітету з соціальних питань і охорони здоров'я:

- створити запропонований Європейський форум з обміну досвідом;

- передбачити скликання наступної конференції, присвяченої підбиттю підсумків експерименту, що проводився в кількох "показових" містах; сприяти участі в ній представників іммігрантських організацій та офіційно розпочати роботу Європейського форуму з обміну досвідом;

- розглянути пропозицію, зафіксовану в Франкфуртській декларації, щодо підготовки Хартії мультикультурних міст.