Конгрес, пам'ятаючи про пропозиції Палати місцевих влад,
1) зважаючи:
а) на підпункт b пункту 1 статті 2 Статутної резолюції (2000) 1 Конгресу, в якій зазначено, що завданням Конгресу місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ) є подання пропозицій Комітету міністрів з метою сприяти місцевій демократії;
b) на пункт 3 статті 2 Статутної резолюції (2000) 1 Конгресу, згідно з яким КМРВЄ забезпечує впровадження принципів Європейської хартії місцевого самоврядування (далі — "Хартія");
с) на доповідь про комунальну власность (CPL(10)3, част. II),
2) беручи до уваги, що:
а) доповідь "Комунальна власність у світлі принципів Європейської хартії місцевого самоврядування" є першою в категорії політичних і міжсекційних доповідей, що конкретно спрямована на забезпечення застосування Хартії в державах-членах Ради Європи;
b) законодавчий зв'язок комунальної власності з Хартією і можливість здійснювати право на володіння такою власністю, головним чином, випливають із формулювання й тлумачення пунктів 1 і 2 статті 3 ("Концепція місцевого самоврядування") у світлі преамбули, а також пунктів 1 і 3 статті 9 ("Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування"), пунктів 2, 4 і 6 статті 4 ("Сфера компетенції місцевого самоврядування"), пунктів 2 і 3 статті 8 ("Адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування"), пункту 1 статті 10 ("Право органів місцевого самоврядування на свободу асоціації") і статті 11 ("Правовий захист місцевого самоврядування");
c) Хартію (відповідно до моделі, яку захищає Європейський суд з прав людини згідно з Європейською конвенцією з прав людини) слід розглядати як сучасний інструмент, який треба тлумачити у світлі нинішніх умов життя, а також як обов'язок Конгресу;
d) систематичне тлумачення статей 3 і 9 Хартії, преамбули й пояснювальної доповіді ведуть до висновку про те, що місцеве самоврядування за змістом цієї міжнародної угоди має передбачати можливість для місцевих рад володіти не лише фінансовими ресурсами, а й матеріальними цінностями та що, відповідно, цю власність слід вважати суттєвою й невід'ємною складовою місцевого самоврядування;
е) конституції держав-членів та/або національне законодавство мають забезпечити органи місцевої влади достатніми гарантіями щодо комунальної власності під час здійснення ними (органами місцевої влади) їхніх функцій,
3) дякуючи групі незалежних експертів з Хартії та Інституційному комітетові за цінну допомогу в підготовці доповіді про комунальну власність,
4) вітаючи той факт, що в 31-й державі, в яких Конгрес проаналізував законодавство, органи місцевої влади, за винятком однієї країни, нібито формально мають право й дієздатність володіти комунальною власністю,
5) вітаючи існування після 1990 року в країнах Центральної і Східної Європи, за деякими винятками, загального руху, який ставить за мету введення комунальної власності й гарантування органам місцевої влади права володіти нею,
6) визнаючи, що:
а) загалом існує дві системи комунальної власності: в державах, де дозволено існування лише однієї такої форми власності, й у державах, де комунальну власність поділено на таку, що перебуває в державному володінні (державна власність), і на таку, що є в приватному володінні (приватна власність);
b) загалом, форми комунальної власності є такими самими, як і форми державної власності, тобто існує рівність між органами державної й місцевої влад у правовому ставленні до власності;
c) відповідне законодавство, за єдиним винятком, однакове для власності органів місцевої й державної влад;
d) процедури придбання й використання комунальної власності відрізняються;
e) загалом органи місцевої влади можуть засновувати комерційні компанії і створювати об’єднання з іншими органами місцевої влади чи юридичними особами завдяки передачі власності цим компаніям чи юридичним особам або завдяки управлінню певною комунальною власністю;
f) у деяких державах уся комунальна власність чи її частина може давати матеріальне забезпечення або бути конфіскованою та/або проданою;
g) загалом органи місцевої влади мають право одержувати вигоду від її відчуження, реквізиції або/та переважного права придбання на свою користь на підставі державних інтересів; це право здійснює або відповідний орган місцевої влади (одноособово чи разом з іншою юридичною особою), або інша юридична особа;
h) у деяких країнах держава може відчужувати та/чи реквізувати комунальну власність, виходячи з державних інтересів, звичайно, в рахунок сплати відшкодування;
i) загалом органи місцевої влади, які володіють комунальною власністю, можуть здійснювати своє право на неї в повному обсязі, якщо вона є нормою, що підлягає певним виняткам;
j) органи місцевої влади, які здійснюють права як власник комунальної власності, є обраним представницьким органом та/або виконавчим органом; виконавчий орган є підзвітним представницькому органові;
k) контроль за комунальною власністю здійснюється або у формі звичайних адміністративних перевірок органів місцевої влади, або (в окремих випадках) як спеціальні види нагляду;
l) гласність у питаннях комунальної власності забезпечується завдяки звичайним або спеціальним нормам, що визначають діяльність органів місцевої влади;
m) у більшості держав суди з юрисдикцією щодо комунальної власності — це звичайні цивільні суди, хоча існує певна кількість держав, де є два типи судів — адміністративні й цивільні;
n) податок на комунальну власність є бюджетним чи позабюджетним джерелом органів місцевої влади;
о) існують різноманітні національні способи оподаткування комунальної власності;
p) у деяких державах делегування центральним урядом повноважень органам місцевої влади супроводжується також передачею власності;
q) у країнах Центральної і Східної Європи демократичні зміни, за звичай, супроводжуються запровадженням не лише самоврядування, а й комунальної власності, яка, відповідно, найчастіше підлягає приватизації,
7) р е к о м е н д у є всім державам-членам Ради Європи з метою ефективного впровадження Хартії у сферах, пов'язаних із комунальнюї власністю:
а) гарантувати:
і) органам місцевої влади в конституції та/або в національному законодавстві право, якщо його ще не надано, володіти комунальною власністю — це є основним чинником місцевого самоврядування, що забезпечує виконання обов'язків в інтересах місцевої громади;
іі) органам місцевої влади в національному законодавстві право, якщо його ще не надано, об'єднуватися під час здійснення своїх функцій з іншими органами місцевої влади з метою виконання обов'язків, що становлять спільний інтерес, та передавати організованим таким чином об'єднанням власність або управління часткою комунальної власності під демократичним контролем;
ііі) органам місцевої влади право в межах законодавства купувати на пільгових умовах або використовувати власність третіх сторін завдяки вжиттю примусових заходів (відчуження, реквізиція, використання переважного права на придбання тощо) на користь громади і згідно з демократичними принципами й процедурами, наприклад, створюючи можливість оскарження рішення в компетентному суді та сплачуючи справедливе й чесне відшкодування,
b) бажано, не порушуючи права на доступ до форм прямої демократії, надати право на комунальну власність місцевому представницькому та/або виконавчому органові, який має діяти від імені місцевої ради,
с) забезпечити, щоб:
і) органи місцевої влади, маючи право володіти комунальною власністю, могли за звичай здійснювати це право згідно з законодавством, а будь-які винятки були передбачені законом та служили законній меті, були потрібними й відповідали принципу місцевого самоврядування;
іі) характер і обсяг комунальної власності давав можливість органам місцевої влади виконувати їхні обов'язки на користь місцевої громади;
ііі) органи місцевої влади в межах законодавства мали можливість купувати й використовувати комунальну власність;
iv) можливість комунальної власності, якщо це передбачено законом, бути відчуженою, виступати як матеріальне забезпечення й бути конфіскованою негативно не впливала на своє загальне існування та існування місцевого самоврядування;
v) конфіскація комунальної власності, якщо це дозволено законом, здійснювалася на користь громади й за умови поваги демократичних принципів, тобто щоб це було загальною нормою сплати справедливого законного відшкодування;
vi) адміністративний нагляд за комунальною власністю, що здійснюється згідно з законом, провадився, у принципі, задля забезпечення законодавчого додержання норм і міг здійснюватися з огляду на доцільність лише як виняток за умови поваги критерію пропорційності;
vii) за умови додержання норм демократії та згідно з законодавством існувала справжня прозорість управління й відкритість у справах, пов'язаних із комунальною власністю;
viii) згідно з законом органи місцевої влади мали право звертатися по доступний і корисний засіб судового захисту до незалежного й безстороннього суду, створеного згідно з законом для забезпечення захисту комунальної власності;
ix) органи місцевої влади загалом могли використовувати як власні ресурси всі збори від використання комунальної власності;
x) оподаткування комунальної власності, якщо воно є, не було надмірним і зміцнювало її та місцеве самоврядування;
xi) делегування державою нових повноважень органам місцевої влади супроводжувалося по змозі й відповідно до закону не лише передачею фінансових ресурсів, а й власності, яка принаймні має охоплювати ту власність, що належала державним службам, які її передають, та що потрібна для здійснення нових повноважень;
xii) держава не передавала органам місцевої влади власності, що є швидше тягарем для них, ніж корисним ресурсом, потрібним для виконання їхніх функцій, а також зайве не обмежувала їхніх бюджетів.
Примітка:
* Неофіційний переклад