Конгрес, згадуючи пропозицію Палати місцевих влад,

1) беручи до уваги результати й Підсумкову декларацію конференції "Органи місцевої влади і надання комунальних послуг у Європі", яка проходила в Іннсбруці (Австрія) 10—12 жовтня 2001 року і була організована Конгресом спільно з Комітетом регіонів Європейського Союзу та місцевою владою Іннсбрука,

2) вважаючи, що надання комунальних послуг, зокрема з постачання електрики, газу, води, транспортного забезпечення, та утилізації відходів, є однією з основних функцій органів територіальної влади,

3) усвідомлюючи той факт, що часто комунальні послуги мають надаватися відповідно до принципу субсидіарності,

4) вважаючи, що оскільки комунальні послуги є засобом служіння громадським інтересам, вони мають:

а) задовольняти потреби користувачів;

b) забезпечувати економічну, соціальну й територіальну єдність, а також

с) не шкодити довкіллю — відповідно до принципів стабільного розвитку європейських регіонів,

5) констатуючи, що лібералізація й відкриття кордонів держав-членів Європейського Союзу посилили тенденцію до зменшення частки державного сектора на користь приватного, на чому було наголошено в директивах Європейського Союзу про ринки електрики й газу,

6) підкреслюючи з цього приводу, що приватний сектор здатний надавати комунальні послуги, які відповідають стандартам Європейського Союзу; він може суттєво зменшити вартість цих послуг і поліпшити їхню якість, сприяти інноваціям та урізноманітненню послуг, продуктивно й потужно забезпечувати товарами та послугами,

7) вважаючи, що і приватні, і державні підприємства мають служити громадським інтересам, захищати довкілля, додержуватися принципу рівноправності, захищати користувачів і забезпечувати послуги, які справді відповідають їхнім потребам,

8) вважаючи, однак, що приватний сектор не може завжди забезпечувати баланс і соціальну та територіальну єдність у сфері надання послуг, що його цікавить насамперед вартість послуг, а не громадський інтерес, максимальне збільшення прибутків, а не поліпшення послуг а також і те, що він нерідко не піддається демократичному контролю,

9) підкреслюючи, що завдяки лібералізації ринків комунальні підприємства, які надають послуги, намагаються підвищити ефективність, зменшити вартість, впроваджувати інновації, поліпшувати якість послуг і задовольняти потреби користувачів,

10) вважаючи, що право власності на інфраструктури комунальних послуг, зокрема водопостачання й очисні споруди, що їх створили міста і ефективно ними керували протягом багатьох десятиріч, не треба віддавати приватному сектору задля його збагачення,

11) підкреслюючи, що хоча в багатьох країнах Центральної й Східної Європи було досягнуто успіхів у зміцненні ринків електрики, газу, транспорту та утилізації відходів, перед деякими з цих країн постають великі проблеми, що стосуються стану інфраструктур (зокрема, шляхів, автомагістралей і очисних споруд),

12) констатуючи, що в цих країнах постачання питної води й електрики залишається нерівномірним, а вартість послуг — високою для користувача, та відзначаючи, що в деяких країнах органи місцевої влади за безцінь продавали власність, яка їм належала, приватним інвесторам з метою негайного отримання коштів,

13) вважає, що підприємства, де існує державно-приватне партнерство, допомагають забезпечити постійну послідовну діяльність на рівні місцевого управління, колективний контроль в інтересах громади й більшу ефективність у справі забезпечення товарами та послугами. Свідченням цього є успіх товариств зі змішаною формою власності, які існують у кількох європейських країнах і змогли поєднати у своїй діяльності ефективність приватного та стабільність державного секторів,

14) звертає увагу урядів держав-членів Ради Європи на потребу спільно з органами місцевої влади сприяти:

а) економічній єдності — заохочуючи державні підприємства створювати робочі місця й шукати способи оптимізації діяльності, а не просто збільшувати прибутки; обмежуючи практику продажу власності за безцінь з метою негайного отримання коштів; урізноманітнюючи діяльність і перешкоджаючи створенню національних і міжнародних монополій, зокрема в галузях водо- та енергопостачання;

b) соціальній єдності — гарантуючи захист громадських інтересів через надання кожному мешканцеві можливості користуватися комунальними послугами; даючи громаді можливість брати участь у процесі ухвалення рішень про створення комунальних підприємств і надання послуг; надаючи спеціальні тарифи особам з низьким рівнем прибутків та спеціальні послуги інвалідам;

c) територіальній єдності — забезпечуючи рівномірний розподіл послуг на всій території; надаючи знедоленим регіонам, зокрема сільським та віддаленим, такі самі пільги й тарифи, які існують у міських та економічно розвинутіших регіонах,

15) привертає увагу урядів держав-членів до того факту, що виконання цих завдань потребує, щоб міста та їхні ради мали змогу й далі компенсувати збитки від структурно дефіцитних видів діяльності за рахунок прибуткових,

16) просить національні уряди та європейські інституції пильнувати за тим, щоб законодавство з комунальних послуг:

а) передбачало штрафні санкції за проведення демпінгової політики з єдиною метою усунення конкуренції;

b) перешкоджало створенню національних монополій чи олігополій у сфері комунальних послуг,

17) пропонує Європейському парламентові і Раді Європейського Союзу взяти до уваги той факт, що органи місцевої й регіональної влад все ще є власниками інфра- структур і підприємств комунальних послуг і виконують важливі економічні й соціальні функції, і, відповідно, закликає законодавчі органи ЄС гарантувати цим підприємствам можливість і далі надавати послуги без примусового їхнього продажу,

18) пропонує Комісії Європейського Союзу розробити керівні принципи тлумачення змісту статті 16 Договору Європейського співтовариства про забезпечення й надання послуг, які становлять загальний економічний інтерес, і просить Комісію врахувати в них побажання органів місцевої і регіональної влад,

19) висловлює своє занепокоєння з приводу того, що Генеральна угода про торгівлю послугами (GATS) Світової організації торгівлі (WTO) може обмежити свободу органів місцевої влади у врахуванні соціальних аспектів і екологічних проблем у справі надання послуг комунальними інфраструктурами, і закликає уряди держав- членів Ради Європи консультуватися з національними об’єднаннями органів місцевої влади з цього питання та забезпечити, щоб це право було захищено під час обговорення відповідних гарантій у рамках договорів зі Світовою організацією торгівлі.