Конгрес,

згадуючи, що:

1) сільська місцевість охоплює 85 % усієї території Європи та в ній розташовано житло більше ніж половини її жителів. Вона є джерелом більшості харчових продуктів та деревини, мінералів та іншої сировини. Вона дає красу, мир і відпочинок усім європейцям, а також є багатим резервом дикої природи і людської культури,

2) сільські райони характеризуються унікальною культурою, економічним і со-ціальним ладом, надзвичайним розмаїттям проявів життєдіяльності та різноманітністю ландшафту (ліси й сільськогосподарські угіддя, незаймані природні краєвиди, села й маленькі містечка, регіональні центри й невеличкі промислові містечка),

3) дрібне приватне сільське господарство завжди було тією основою, на якій ґрунтується більшість сільських економік: воно має стабільний спосіб існування й формує культурний ландшафт у багатьох сільських місцевостях Європи,

4) сільськогосподарські, структурні, транспортні політики Європейського Союзу, а також ті, що спрямовані на захист довкілля та збереження природи, дуже впливають на сільську місцевість як у її державах-членах, так, усе відчутніше, і в тих країнах, що мають згодом приєднатися,

беручи до уваги, що:

5) сільська місцевість та населення Європи зазнають таких суттєвих змін, як:

а) постійне зменшення кількості населення в багатьох периферійних, віддалених або малонаселених регіонах Західної Європи та в сільських поселеннях у багатьох ра-йонах Східної Європи, а також занепад сільського господарства і втрата сільської сфери обслуговування в тих самих районах;

b) швидкий розвиток міст, переміщення людей та промисловості в напрямку міст і могутній розвиток будівництва в центральних районах. Це часто трапляється зі швидкістю, яку сільські громади не можуть витримати, та в масштабах і стилем розвитку, що поглинають сільську специфіку й культуру;

c) модернізація сільського господарства, що дає великий прибуток Європі у зв'язку з виробництвом різноманітних і відносно дешевих продуктів, але за рахунок великих змін у ландшафті, втрати дикої природи, зменшення кількості дрібних сільських господарств та в деяких районах — спустошення земель;

d) забруднення землі, води й повітря, спустошення багатьох земель і вирубу-вання лісів внаслідок промислового та іншого розвитку, а також нерозумної практики землекористування;

e) дальше великомасштабне руйнування ландшафту й падіння рівня культури у зв’язку з прорахунками в розвитку індустрії відпочинку й туризму. Надмірна кількість туристів переповнює маленькі міста та села. Розвиток туризму може залежно від його обсягу й характеру завдати шкоди ландшафтам та екосистемам;

f) загальна тенденція в централізації торгівлі, промисловості й управлінні, а також у стандартизації культури. Це значно зменшило як різноманітність регіональної культури в сільській Європи, так і здатність сільських жителів визначати свій спосіб життя або впливати на нього,

6) вплив цих змін суттєво змінюється від одного сільського регіону до іншого, але результатом є:

a) слабкість і брак різноманітності в місцевих економіках, наслідком чого є низькі доходи та стандарти життя: бідність широко розповсюджена в багатьох сільських регіонах;

b) невідповідність сільського житла й багатьох сільських служб;

c) втрата соціальної й культурної життєздатності багатьох районів;

d) занепад ландшафтів, дикої природи, землі та водних систем;

e) втрата архітектурних пам'яток, регіональних і місцевих культур;

f) зменшення здатності місцевого населення висловлюватися про свої ідеали, впливати на політики, які їх стосуються, та проявляти власні ініціативи,

упевнений, що:

7) потрібні сконцентровані зусилля, щоб оживити й зміцнити економіку сільських регіонів Європи,

8) програми розвитку сільської місцевості слід формувати й здійснювати з урахуванням значної різноманітності інтересів сільських регіонів Європи; такі програми сприятимуть підвищенню обізнаності й залученню сільських мешканців, а також відповідному визнанню інтересів та потреб сільських чоловіків і жінок,

рекомендує урядам держав-членів:

9) визнати розмаїття регіонів, особливості сільської місцевості та потреби сільських громад;

10) відображати ці особливості й потреби у своїх політиках, пов’язаних із сільським та лісовим господарствами, промисловим розвитком, туризмом, транспортом, житловим будівництвом, наданням послуг та довкіллям;

11) планувати свої стратегії розвитку сільської місцевості, виходячи з позицій динамічного партнерства з усіма секторами: багатостороння політика й діяльність вимагають залучення багатьох урядових і неурядових інституцій на місцевому, регіональному, національному й міжнародному рівнях;

12) дотримуватися принципу субсидіарності в політиці розвитку сільської місцевості; вона має бути якомога децентралізованою та ґрунтуватися на засадах партнерства й співробітництва між усіма зацікавленими рівнями. Наголос слід робити на участі та підході "знизу-догори", що сприятиме творчості й солідарності сільських громад;

13) визнати вирішальне значення демократично обраних органів місцевої й регіональної влад у сільських регіонах. Розвиток сільської місцевості в межах об’єднаної Європи має відбуватися на місцях під керівництвом громад;

14) зміцнювати значення маленьких міст як складових сільських регіонів і головного чинника розвитку, а також сприяти розвитку життєздатних сільських громад і відновленню сіл;

15) наголосити ще раз на головній ролі, яку сільські мешканці мають відігравати самі в розвитку політики й діяльності задля власного благополуччя та захисту спадщини;

16) знайти спосіб надання сільським громадам можливості висловлювати свої потреби та сподівання і спрямовувати їхню енергію на задоволення цих потреб. З метою залучення ресурсів (національних та місцевих, громадських та приватних) слід встановити ефективні зв’язки між урядами й сільськими громадами;

17) вживати рішучих заходів для відродження та зміцнення економіки сільських регіонів у Європі, даючи їм змогу одержувати більшу частку доданої вартості на харчові продукти, лісову та іншу продукцію, яку вони виробляють;

18) підтримувати диверсифікацію економічної й соціальної діяльності, зосереджуючи зусилля на забезпеченні рамок для незалежних приватних та громадських ініціатив через інвестиції, технічну підтримку, бізнес, освіту та підготовку;

19) збільшити зусилля на підтримку приватних сільськогосподарських підприємств по всій сільській Європі. Це потрібно не лише для виробництва харчових продуктів, а й для того, щоб допомогти підтримати спосіб життя, сільську економіку й культурний ландшафт у таких регіонах;

20) відродити потужний промисловий потенціал сільської економіки, використовуючи сучасні інформаційні технології, які компенсуватимуть звичні вади сільської місцевості — відстані та низьку заселеність — і поєднати їх з відповідними ресурсами, культурами й навичками;

21) забезпечити сучасну інфраструктуру шляхів, залізниць, енерго- й водопостачання, каналізації й телекомунікації в сільській місцевості. Нові або модернізовані засоби мають відповідати прийнятним стандартам за умови, що вони не завдадуть шкоди сільському довкіллю. Найліпше запроваджувати їх за умов децентралізації;

22) переглянути політику транспортного забезпечення, яке є важливим елементом підтримки життєздатності сільських громад. Потрібними є також:

a) мінімальні стандарти для місцевих служб (наприклад, для магазинів та шкіл) задля сприяння невеликим відстаням та життєздатності громад;

b) перегляд тих зовнішніх вимог агенцій, що фінансують громадський транспорт, до ефективності його діяльності, котрі можуть зашкодити, зокрема, сільським службам;

c) підтримка зобов’язань служби громадського транспорту, а не тільки оцінювання її діяльності за фінансовими та економічними показниками;

d) мінімальні стандарти обслуговування для лібералізованих/приватизованих транспортних систем;

23) сприяти в наступні роки стабільному розвитку довкілля, соціальної та економічної сфер, що приведе до створення життєздатних сільських громад з розгалу-женими економіками та здоровим довкіллям;

24) визнати та захищати багату спадщину довкілля в сільській місцевості Європи, зокрема її ландшафти, історичні будівлі та мешканців і різновиди дикої природи. Цю спадщину слід розглядати як головну цінність сільського розвитку, наприклад, як базу для сільського туризму, який потрібно постійно заохочувати;

25) особливо наголосити на стабільному розвитку, підвищенні обізнаності, обміні інформацією та освіті;

закликає Європейський Союз:

26) визнати питання стабільного розвитку сільської місцевості пріоритетним та зробити його головним принципом справжньої Європейської аграрної політики, яка є відмінною, але доповнює Загальну аграрну політику (САР), з метою зміцнення територіальної єдності Європейського Союзу та його майбутнього розширення;

27) передбачити в усіх політиках Співтовариства щодо сільського розвитку обов’язкове збереження та поліпшення якості сільського довкілля;

28) взяти за мету повернути у зворотний напрям міграцію населення з сільської місцевості, боротися з бідністю, стимулювати зайнятість та рівність можливостей, відповідати на зростаючі потреби в більш якісній охороні здоров’я, безпеці, особистому розвитку та дозвіллі, поліпшенні добробуту в сільській місцевості;

29) реформувати Загальну аграрну політику з метою сприяння стабільному сільсь-кому розвитку в соціальному та економічному планах, а також довкіллю. Загальна аграрна політика, маючи на меті стабільний розвиток сільського господарства й сільської місцевості, має:

a) підтримувати управління в сільських регіонах і спрямовувати його на благо людей та природи, регулярне забезпечення споживачів високоякісною здоровою їжею й товарами;

b) допомагати встановленню справедливих цін на продукти, до вартості яких входять зовнішні витрати;

c) забезпечувати розумні прибутки для сільських громад і запобігати спустошенню земель;

d) підтримувати зайнятість та сприяти економіці й культурі в сільських регіонах;

e) допомагати дрібним приватним сільським господарствам пристосовуватися до нових умов та дати їм чіткі орієнтири на майбутнє;

f) сприяти стабільному використанню природних ресурсів, зокрема землі, води, повітря та енергії;

g) сприяти чесній торгівлі сільськогосподарською продукцією;

h) підтримувати також завдяки торгівлі стабільність довкілля в усьому світі;

i) використовувати політики в інших сферах для здійснення важливих завдань у європейських сільських регіонах;

30) упевнитися, що всі політики Співтовариства, пов'язані з сільським розвитком, спрямовані на таку підтримку якості й краси європейських сільських ландшафтів (природних ресурсів, біологічного різноманіття та культурної ідентичності), що їх використання нинішнім поколінням не зашкодить наступним поколінням.