Конференція, скликана за ініціативою Ради Європи та за підтримки міста Прага, висловила бажання численних європейських міст-учасників взяти на себе всю відповідальність відносно культури, а також глобальної політики на користь міст, що грунтується на існуючій місцевій демократії, покращенні розподілу творчої діяльності між групами населення та на потребі у солідарності, яка об'єднає мешканців та райони у їхніх містах і залагодить відносини міських центрів з околицями.
Ці проблеми обговорювалися на конференції "Міста та культура", що проводилася у м. Бремен в 1983 році. Вони дуже часто стають джерелом інновацій та експериментів у конкретній політиці міст, де культура відіграє вирішальну роль. Празька конференція засвідчила, що десять років використання нової практики та політики на користь відродження міст спричинили значні політичні та структурні зміни. Нині ці зміни відкрили шляхи до розширення районів, які взаємозбагачують один одного, обмінюються досвідом та практично співпрацюють.
Рада Європи, чітко усвідомлюючи ці зміни, надає допомогу містам - представникам нових демократій щодо збереження багатства їхніх культурних здобутків та розумного ставлення до них. Ця допомога має вигляд технічних обмінів, стажувань та консультацій, головним чином, у сфері спадщини. Учасники з міст - представників нових демократій висловили подяку за ці зусилля, а також палке бажання активніше брати участь в усіх напрямках урбаністичної політики в галузі культури і менеджменту та бути задіяними з метою заохочення до більш активних пошуків і визначення власних рішень.
Міста сьогодні зазнають проблем, спричинених економічними змінами та соціальною небезпекою. Освітня, соціальна та культурна нерівність зростають, призводячи до виключення із суспільства й іноді - до насильства. Інтегрування молоді в суспільне життя відбувається складно, її культурна освіченість стає все більш інтернаціональною та в деяких випадках біднішою під впливом засобів масової інформації.
Таким чином, культура, у широкому розумінні цього слова, може розглядатись, як основний елемент відродження іміджу міст та участі мешканців і митців у цьому процесі, який потребує відповідних умов та практичних дій для цього.
Перш за все, міста стають осередками інтеграції конкретної політики культурного розвитку, підтримки мистецтва, освіти, відродження міст, соціальних заходів. Ця важлива функція дає змогу надавати місцевим владам відповідні повноваження та ресурси. Це також вимагає атмосфери співробітництва між конкретними громадами та їхніми найбільш відданими членами.
По-друге, культура є джерелом соціальної інтеграції в міських районах, і це слід брати до уваги в політиці в галузі культури. Ширша культурна діяльність, проведення популярних культурних фестивалів та заходів, збільшення культурних ініціатив для людей, виключених із суспільства (які часто позбавлені почуття гідності, що базується на процесах навчання та зайнятості), сприяння культурним інноваціям та різним формам художнього вираження - такими є умови для відновлення провідної ролі громадян у цій політиці. Як відомо, взаємодія мистецтва із "зіпсованим" міським довкіллям може стати значним стимулюючим та результативним фактором, так само, як і взаємодія установ з їхніми "неформальними партнерами". Обрані представники мають відігравати важливу роль при налагодженні цих контактів.
Третьою умовою пробудження міст є обміни, праця заради пошуку спільних інтересів та цілей, сприяння зацікавленості стосовно інших культур та визнання ролі митців у виявленні нових перспектив, а також проведення заохочувальних порівнянь.
Міжнародне співробітництво неурядових організацій та органів у різних європейських країнах, що є наслідком ініціатив Ради Європи, є засобом зміцнення та використання розмаїття і багатства досвіду, а також засобом сприяння більшому взаємному розумінню.
Врешті-решт, будь-яка політика в галузі культури вимагає забезпечення всіма необхідними засобами та ресурсами, а також наявності місць для проведення заходів та необхідного для цього персоналу. Політика в галузі культури потребує також вирішальних домовленостей, що гарантують залучення громадян та автономію їхніх об'єднань, так само як і дозвіл на мистецький ризик, де це прийнятно.
Звертання по допомогу до кваліфікованих фахівців та до дієвого менеджменту, а також процес підбиття підсумків можуть слугувати консолідації дій та їх впливу на населення.
Для задоволення потреб, зазначених вище, ці засоби мають бути пристосовані до трьох основних положень політики міст у галузі культури: сусідство, збільшення міських районів та спілкування - як на національному рівні, так і на міжнародному - з навколишнім світом, їхня роль у регіональному контексті набуває особливої важливості.
Конференція приділила особливу увагу ролі неурядових організацій та асоціацій, децентралізації культурних ініціатив та широкому залученню до культурного життя.
Сьогодні міста є ареною напруги, на якій виявляються складнощі існування культурного розмаїття у Європі. Культура відіграє помітну роль у боротьбі з нетерпимістю, ксенофобією та расизмом.
У мультикультурному суспільстві, що постійно розвивається, освіта, децентралізація та участь громадян допомагає співіснуванню різних культур та слугує відновленню почуття спільноти, впливаючи, як каталізатор, на особу, гідність, єднання та взаємну повагу.
У цьому розумінні муніципалітети, маючи у своєму розпорядженні різноманітні засоби, повинні полегшувати культурну діяльність, а не контролювати її чи щось нав'язувати.
Залучення, зокрема на рівні сусідства міст, зміцнює почуття відповідальності у мешканців, висвітлює роль та потреби митців, покращує взаємну обізнаність і взаєморозуміння, а також дає народній культурі свободу для самовираження.
Питання про фінансування культури набуває нині особливої ваги, спонукаючи нас розмежовувати сферу особистого і приватного підприємства з необхідною вимогою загального інтересу, де рівність можливостей доступу до культури, підтримка творчості та збереження і піднесення культурної спадщини є першорядними.
Приватне і корпоративне спонсорство мистецтва загалом слугує доповненням до державного фінансування, а не є його заміною. Важливим, проте, є заохочення нових форм спонсорування та обмін думками з цього приводу в Європі, за умови впевненості, що ці інновації цілковито враховуватимуть умови, за яких вони розвиватимуться.
На завершення Конференція, виражаючи стурбованість питаннями, що мають стосунок до впровадження та, зокрема, фінансування політики в галузі культури, рекомендує такі заходи: