Рада Європи. Комітет міністрів
(Ухвалена Комітетом міністрів 30 жовтня 1997 року на 607-му засіданні заступників
міністрів)
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,
беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами задля збереження й здійснення ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною, а також сприяння їхньому економічному й соціальному прогресу,
підкреслюючи свій обов’язок гарантувати всім людям рівну гідність та здійснення прав і свобод без дискримінації за будь-якою ознакою, як, наприклад, стать, раса, колір, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, зв’язок з національною меншиною, власність, народження або інший суспільний стан,
згадуючи, що глави держав і урядів держав-членів Ради Європи на конференції Віденського саміту (жовтень 1993 року) висловили свою впевненість у тому, що принцип терпимості є гарантією підтримання в Європі відкритого суспільства, в якому поважають культурну різноманітність,
сповнений рішучості посилити дії проти нетерпимості в рамках Плану дій, ухваленого на конференції Віденського саміту,
вітаючи ініціативи міжнародних організацій, урядів і різних секторів суспільства, спрямовані на заохочення культури терпимості, зокрема ті, що були вжиті фахівцями ЗМІ, і звертаючи увагу на те, що саме ці фахівці мають особливо вигідну позицію для сприяння цим ініціативам і забезпечення їх загального сприйняття в усіх секторах ЗМІ,
звертаючи увагу на те, що ЗМІ можуть зробити позитивний внесок у боротьбу з нетерпимістю, заохочуючи, зокрема, культуру розуміння між різними етнічними, культурними й релігійними групами суспільства,
підкреслюючи, як і в статті 10 Європейської конвенції з прав людини, незалежність та автономність фахівців і організацій ЗМІ, а також потребу уникати заходів, що суперечать цим принципам,
беручи до уваги, що можна успішно запрошувати фахівців ЗМІ до дальшого висвітлення проблем нетерпимості у все більш мультикультурних і багатоетнічних державах-членах, а також до можливого вжиття заходів для сприяння терпимості та взаєморозумінню,
вірячи в те, що такі заходи можна було б впроваджувати на різних рівнях, у т. ч. в школах журналістики й організаціях ЗМІ, а також у процесі здійснення журналістами їхніх функцій,
вірячи також у те, що успіх таких заходів великою мірою залежить від ступеня залучення різних категорій фахівців сектору ЗМІ, зокрема власників ЗМІ, управлінців, видавців, письменників, режисерів передач, журналістів і рекламодавців,
зважаючи на рекомендацію Парламентської асамблеї 1277 (1995) “Про мігрантів, етнічні меншини та ЗМІ”,
рекомендує урядам держав-членів:
1) ознайомити перераховані нижче цільові групи з напрямками дій, викладе-ними в Додатку до цієї Рекомендації:
— установи преси, радіо, телебачення, а також нові комунікативні та рекламні підрозділи;
— представницькі органи фахівців ЗМІ в цих секторах;
— органи регулювання й саморегулювання в цих секторах;
— школи журналістів та інститути підвищення кваліфікації працівників ЗМІ;
2) вивчити в позитивному аспекті всі запити, що стосуються підтримки ініціатив, ужитих відповідно до цілей цієї Рекомендації.
Сфера застосування
Напрямки дій, викладені нижче, мають на меті висвітлити невичерпність прикладів професійних практичних заходів, що сприяють культурі терпимості, яка заслуговує на ширше застосування в різних секторах ЗМІ, перерахованих вище.
1. Підготовка
Фахова підготовка
Школи журналістики й інститути підвищення кваліфікації працівників ЗМІ, якщо вони ще не зробили цього, можуть успішно впроваджувати в навчальні плани спеціальні курси, що мають на меті розвиток розуміння професіоналізму. Це сприятиме:
— залученню ЗМІ до життя багатоетнічних і мультикультурних суспільств;
— внеску, який ЗМІ зможуть зробити в справу поліпшення взаєморозуміння між різними етнічними, культурними й релігійними громадами.
Подальша підготовка
Підрозділи ЗМІ могли б успішно здійснювати підвищення кваліфікації своїх фахівців на всіх рівнях з проблем професійних стандартів терпимості й нетерпимості без відриву від роботи або надавати можливості робити це в позаробочий час.
2. Підрозділи ЗМІ
Проблема нетерпимості потребує засудження як з боку громадськості, так і самими ЗМІ. Досвід професійних медіа-кіл свідчить про те, що установи ЗМІ могли б успішно зосередитись на таких питаннях, як:
— подання достовірної і точної інформації про випадки расизму й нетерпимості;
— подання інформації про випадки напруги між громадами в делікатній формі;
— уникнення стереотипного, яке принижує гідність, зображення представників культурних, етнічних або релігійних громад у публікаціях і передачах;
— обговорення поведінки якоїсь особи поза її належністю до громади, якщо це не позначається на змісті інформації;
— зважена й об’єктивна характеристика культурних, етнічних і релігійних громад, яка відображала б також їхні перспективи й світогляд;
— збудження громадської думки щодо бід, які несе нетерпимість;
— поглиблення в суспільстві розуміння й визнання розходжень;
— викриття ідей, що лежать в основі зауважень нетерпимого характеру, зроблених промовцями під час інтерв’ю, доповідей, дебатів;
— аналіз впливу джерела інформації на саму інформацію;
— різнорідність працівників в установах ЗМІ та ступінь їх відповідності багатоетнічному й мультикультурному складу читачів, слухачів або глядачів.
3. Представницькі органи фахівців ЗМІ
З метою сприяння культурі терпимості представницькі органи різних категорій фахівців ЗМІ можуть успішно запроваджувати програми дій або практичні ініціативи.
4. Кодекси поведінки
Ці ініціативи й дії могли б поширюватися разом із розробленими в різних секторах ЗМІ кодексами поведінки, які регулюють проблеми дискримінації й нетерпимості завдяки заохоченню фахівців ЗМІ робити позитивний внесок у розвиток терпимості та взаєморозуміння між різними релігійними, етнічними й культурними групами суспільства.
5. Мовлення
Тоді як спеціальним зобов’язанням громадської служби мовлення є сприяння культурі терпимості й розуміння, мовлення в цілому є рушійною силою в справі створення атмосфери, яка відкидає нетерпимість. Мовники могли б взяти за приклад тих, які, наприклад:
— визначають належне місце для програм, у т. ч. і в праймтайм, що можуть сприяти об’єднанню всіх людей, груп і громад, а також виділяють пропорційну кількість ефірного часу різним етнічним, релігійним та іншим громадам;
— формують мультикультурний підхід до змісту передач, щоб уникнути тих із них, які характеризують суспільство з позиції однієї культури й однієї мови;
— заохочують мультикультурний підхід у передачах, які спеціально розраховані на дітей і молодь, щоб вони зростали з розумінням того, що культурна, релігійна й етнічна різноманітність є позитивною складовою в суспільстві;
— розвивають механізми обміну програмами на регіональному, національному або європейському рівнях. Це виявилось корисним для мобілізації громадської думки проти лиха нетерпимості, а також для більшого заохочення громадських зв’язків у багатоетнічних і мультикультурних суспільствах.
6. Реклама
Хоча багатоетнічний і мультикультурний характер суспільства споживання вже знайшов відображення в певній комерційній рекламі, а деякі рекламодавці намагаються продукувати рекламу, що відображає культурну, релігійну й етнічну різноманітність у позитивному світлі, практичні заходи, що наводяться нижче, можуть бути застосовані відповідними професійними колами.
У деяких країнах кодекси поведінки, розроблені в рекламному секторі, забороняють дискримінацію за ознакою раси, кольору, національності та ін.
Існують ЗМІ, які відмовляються демонструвати рекламу, що зображає культурну, релігійну або етнічну різноманітність у негативному світлі, наприклад, насаджуючи стереотипи.
Певні державні й приватні організації здійснюють рекламні кампанії з метою сприяти терпимості. Можна запрошувати засоби масової інформації брати активну участь у поширенні такої реклами.