Рада Європи. Комітет міністрів
(Ухвалено 19 січня 2005 року
на 912-му засіданні заступників міністрів)
Комітет міністрів відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,
зважаючи на Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними громадами чи владами, підписану в Мадриді 21 травня 1980 року (Мадридська конвенція), додатковий протокол до неї від 9 листопада 1995 року й Протокол № 2 від 5 травня 1998 року, в якому йдеться про міжтериторіальне співробітництво,
пам’ятаючи про декларацію Комітету міністрів "Про транскордонне співробітництво в Європі", ухвалену 6 жовтня 1989 року з нагоди 40-річчя Ради Європи, в якій заохочуються поступові дії, спрямовані на усунення адміністративних, правових, політичних і психічних бар’єрів, що можуть стримувати розвиток транскордонних проектів,
пам’ятаючи про Вільнюську декларацію "Про регіональне співробітництво та зміцнення демократичної стабільності в розширеній Європі", ухвалену Комітетом міністрів 3 травня 2002 року,
пам’ятаючи про Кишинівську політичну декларацію "Про транскордонне й міжтериторіальне співробітництво держав Південно-Східної Європи", ухвалену Комітетом міністрів 6 листопада 2003 року,
згадуючи, що співробітництво між органами місцевої й регіональної влад в Європі, зокрема його розвиток після ухвалення Мадридської конвенції, є суттєвим чинником підтримання добросусідських відносин між державами-членами й може допомогти зміцнити демократію й демократичну стабільність в Європі,
дізнавшись, зокрема зі щорічних доповідей Комітету радників з питань розвитку транскордонного співробітництва в Центральній і Східній Європі, про численні приклади ліпшої практики на ниві транскордонного співробітництва держав-членів та їхніх територіальних громад чи влад,
враховуючи спроби Комітету експертів з питань транскордонного співробітництва визначити коло перешкод правового, адміністративного, економічного чи практичного характеру, що впливають на транскордонне співробітництво територіальних громад чи влад,
упевнений, що узагальнення ліпшої практики й усунення перешкод можуть сприяти ратифікації Мадридської конвенції та протоколів до неї державами, які ще не зробили цього, надаючи Сторонам можливість повністю застосовувати положення Конвенції,
вірячи, що усунення перешкод на шляху до транскордонного й міжтериторіального співробітництва може до того ж сприяти розробленню нових правових інструментів або міждержавних угод, які враховуватимуть зміни в такій співпраці,
рекомендує урядам держав-членів:
1) розробити відповідні правові рамки транскордонного й/або міжтериторіального співробітництва територіальних громад чи влад згідно з принципами Мадридської конвенції і протоколів до неї;
2) вивчити можливість приєднання до Конвенції і протоколів до неї;
3) щоб поліпшити транскордонне й міжтериторіальне співробітництво, а також усунути перешкоди, з якими стикаються територіальні громади чи влади в цій діяльності, вжити заходів, наведених у Додатку до цієї Рекомендації, пристосувавши їх за потреби до конкретного становища;
4) залучати територіальні громади чи влади, які за національним законодавством мають відповідні повноваження, до підготовки й упровадження заходів, запропонованих у Додатку до цієї рекомендації;
5) і далі вести діалог і співпрацю в рамках Керівного комітету з питань місцевої й регіональної демократій (CDLR) і Комітету експертів з питань транскордонного співробітництва (LR-CT), спрямовані на зміцнення правових рамок і практичних домовленостей з транскордонного й міжтериторіального співробітництва.
ДОДАТОК ДО РЕКОМЕНДАЦІЇ Rec(2005)2
Ці заходи чи "ліпшу практику" адресовано органам центральної влади, якщо вони відповідають за визначення правових рамок і контроль за діяльністю територіальних громад чи влад. У деяких державах з федеральним ладом ці виняткові права передано федеральним утворенням, тому ці заходи адресовано їм. Органи центральної влади мають донести інформацію про них [заходи] до федеральних утворень.
А. Заходи, пов’язані з правовими рамками транскордонного й міжтериторіального співробітництва
1. Впровадити відповідні правові рамки діяльності з транскордонного й міжтериторіального співробітництва територіальних громад чи влад завдяки:
— законодавству, що, відповідаючи Мадридській конвенції, гарантуватиме територіальним громадам чи владам потрібні повноваження, серед них [право] укладати угоди про транскордонне співробітництво в межах, чітко визначених законом, а також відповідні ресурси, зокрема фінансові, для розгортання транскордонного співробітництва;
— двостороннім і/або багатостороннім міждержавним угодам, що визначають загальні повноваження з розгортання транскордонної й міждержавної діяльності, або секторальним повноваженням, наприклад, на ниві охорони здоров’я чи цивільного захисту.
2. Створити потрібні правові засади для ратифікації й повного впровадження Мадридської конвенції і протоколів до неї.
3. Подавати територіальним громадам чи владам консультативну допомогу й інформувати їх про прогрес у процесі ратифікації Мадридської конвенції і протоколів до неї.
4. Опублікувати, бажано разом із законом чи указом про ратифікацію, повний текст Мадридської конвенції й протоколів до неї.
5. Вести переговорний процес й негайно укладати двосторонні й/або багатосторонні угоди, якщо предметом цих угод є впровадження Мадридської конвенції.
6. Періодично переглядати застереження й заяви, зроблені під час ратифікації Мадридської конвенції, зокрема завдяки регулярним обмінам думками в Раді Європи, щоб визначити, чи й досі вони актуальні, а потім ухвалювати відповідні законодавчі або інші заходи, спрямовані на їх скасування.
7. Забезпечити правову перевірку, бажано ретроспективну, угод про транскор-донне співробітництво територіальних громад чи влад.
8. Визнати, оскільки це дозволено національною конституцією, ухвали в рамках угоди з транскордонного співробітництва такими, що мають однаковий правовий статус і чинність з ухвалами національного законодавства.
9. Уможливити або, якщо це видається можливим, спростити для інститу-ціоналізованих форм транскордонної й міжтериторіальної співпраці [територіальних громад чи влад] набуття правосуб’єктності, щоб вони [ці громади чи влади] могли ухвалювати рішення, обов’язкові для виконання, а також одержувати й розпоряджатися фінансами.
10. Проаналізувати, чи впливає законодавство на прикордонні регіони, й за потреби ініціювати надання відповідних консультацій.
В. Заходи з інформування, підготовки [кадрів] та інституційного діалогу
1. Організовувати регулярні й/або інституціоналізовані консультації з уповноваженими органами влади сусідніх держав з питань, що становлять спільний інтерес, з метою ухвалення спільних рішень, виявлення правових і практичних перешкод на шляху транскордонного й міжтериторіального співробітництва і вжиття відповідних заходів, спрямованих на виправлення становища.
2. Забезпечити або за потреби поліпшити надходження до територіальних громад чи влад інформації з питань діяльності держави й відповідної політики, а також про їхні [громад чи влад] можливості.
3. Не ігноруючи чинних процедур і можливості інституційного діалогу й консультацій з прикордонними територіальними громадами чи владами, розпочати або підтримувати регулярні консультації між різними рівнями влади з метою визначення справ, що становлять спільний інтерес, відповідальних сторін і засобів розв'язання в інтересах місцевої громади.
4. Створити структуру для координування дій органів центральної влади й відповідної місцевої влади на ниві транскордонного співробітництва задля вирішення поточних питань та інформування про зміни на цій ниві на національному й європейському чи міжнародному рівнях.
5. Заохочувати й за потреби подавати помогу в заснуванні транскордонних і міжнародних структур із співпраці на рівні територіальних громад чи влад у питаннях обміну інформацією, планування і вжиття спільних заходів, а також забезпечення розв'язання однією зі сторін питань, висунутих іншою стороною.
6. Розвивати всі види навчання, серед них вивчення мов особами, які на місцях опікуються питаннями транскордонного й міжнародного співробітництва, зокрема членами територіальних громад чи представниками влад, спільно, якщо це потрібно, з об’єднаннями територіальних влад.
С. Заходи із транскордонного розвитку
1. Упровадити процедури і сформувати органи з метою подання допомоги територіальним громадам чи владам у складанні планів, підготовці й здійсненні проектів, а також поданні їх [планів, проектів] відповідним національним і міжнародним організаціям, що здійснюють фінансування.
2. У рамках бюджетної політики, у світлі відповідних положень Європейської хартії місцевого самоврядування та з метою оптимізації транскордонної діяльності узгоджувати фінансові можливості територіальних громад чи влад з їхніми потребами.
3. Забезпечувати централізовану фінансову допомогу програмам і проектам з транскордонного й міжнародного співробітництва.
4. Сформувати й узгодити політику перетину кордону, яка не заважала б транскордонному й міжтериторіальному співробітництву, наприклад, завдяки створенню спеціальних прикордонних постів перетину для тих, хо працює по обидва боки кордону, або забезпечення їх відповідно до чинних національних або міжнародних положень безплатними чи дешевими багаторазовими візами.
Примітка:
* Неофіційний переклад