Постійна конференція європейських міністрів освіти
15-та сесія (Гельсинкі, 5—7 травня 1987 року)
Резолюція № 1 Про нові завдання вчителів та їхню підготовку*

Європейські міністри освіти, зібравшись на 15-ту сесію Постійної конференції,

упевнені в надважливості сприяння майстерності викладання як засобу підвищення якості освіти,

визнаючи, що сьогодні вчителі стикаються зі зростаючою кількістю складних і важких обставин та вимог і потрібно усіляко підтримувати їх та сприяти їм задля успішного виконання цих вимог,

погоджуючись, що така підтримка повинна надаватися переважно у вигляді поліпшеної фахової підготовки й підвищення кваліфікації, проте вона передбачає також визнання життєвої важливості завдання вчителя і впевненості у сприятливих умовах праці та зайнятості,

вітаючи роботу ЮНЕСКО, МОП, Організації з економічного співробітництва і розвитку, Ради Європи, Європейського співтовариства й Північної ради міністрів, спрямовану на поліпшення підготовки вчителів, умов навчання та праці, зокрема завдяки міжнародному обміну думками й досвідом,

звертаючи, зокрема, увагу на резолюцію 874 (1987) "Про якість і ефективність шкільної освіти", ухвалену Парламентською асамблеєю Ради Європи 30 січня 1987 року,

висловлюючи вдячність міжнародним неурядовим організаціям, зокрема тим, які представляють учителів, за їхній внесок у справу підготовки в рамках Ради Європи 15-ї сесії,

визначили такі ділянки, в яких завдання вчителів є особливо важливими з огляду на їхні наслідки для ролі вчителя як професійного наставника, і отже, для фахової підготовки та підвищення кваліфікації вчителів:

а) стосовно школярів. Позаяк збільшення строку обов'язкового навчання в школі і середнього строку навчання, зростання культурного різноманіття, зміни в структурі сім'ї та тенденція до злиття загальної освіти з освітою дітей зі спеціальними потребами призвели до більшої розмаїтості серед учнів, це вимагає від учителя вміння застосовувати різні навчальні стратегії, мотивації для учнів, зокрема за високого рівня безробіття серед молоді, і виконувати для них роль наставника й порадника;

b) щодо змісту освіти. З огляду на невизначеність проблем, які може висунути майбутнє, ґрунтовна якісна загальна освіта є найліпшою підготовкою до життя. У зв'язку зі зростаючою складністю в суспільстві, економіці та техніці очікується, що вчителі повинні будуть забезпечувати можливість для більшості населення працювати на такому кваліфікаційному рівні, який раніше вимагався лише від меншості. З вибухом нових знань і майстерності в усіх сферах зміст освіти розширився, а з появою нових предметів — освіта з питань прав людини, охорони здоров'я, довкілля, інформатики тощо — став більш диверсифікованим. Таким чином, учителям потрібно зробити критичний вибір того, чому і як вчити, проте в існуючих навчальних планах вони майже не знаходять порад, як це зробити;

с) щодо альтернативних джерел навчання. Учителі конкурують з "неформальними", а іноді й суперечливими джерелами інформації та цінностями, зокрема зі ЗМІ. Вони мають якимось чином враховувати цей масив інформації і, головне, трансформувати його в складову освіти. Учнів слід навчити критично ставитися до альтернативної інформації, а також залучати частину цієї інформації до навчання;

d) щодо навчальних методів. Впровадження нових технологій у школі (наприклад, комп'ютерів та інтерактивного відео) вплинуло на викладання й навчальний процес настільки, що жоден учитель не може дозволити собі їх ігнорувати. Це зобов'язує також учителів поліпшувати навички з організації роботи в класі;

е) щодо зв'язків школи з навколишнім світом. Відкриття школи для навколишнього світу стало наступним важливим кроком уперед у розвитку збалансованої освіти для всіх і є новим викликом для педагогічних навичок учителів та їхнього вміння працювати спільно. Загалом громада (наприклад, сім'ї, промисловість і торгівля, профспілки і ЗМІ) шукає способів збільшення впливу на освіту. Учителі стикаються з багатьма сподіваннями, а підсумки їхньої роботи оцінюються з протилежних точок зору,

вирішили сприяти таким принципам, спрямованим на поліпшення якості освіти та пом'якшення труднощів, з якими стикаються вчителі:

набір

1. Треба зробити все, щоб учителювання вважалося достойним фахом. Основною умовою допуску до вчителювання має стати ґрунтовна якісна загальна освіта. Треба спробувати оцінити ефективність різних типів процедури набору й визначити відповідні критерії, згідно з якими відбирати кандидатів для вчителювання або підготовки вчителів.

2. Там, де не вистачає вчителів з певних предметів або в деяких географічних районах (наприклад, у малозаселених районах і провінційних містах), заходи з залучення вчителів мають передбачати максимум умов для поновлення знань і навичок. Також слід докласти зусиль для залучення відповідних кадрів з інших сфер суспільства, зокрема тих, хто посередині своєї кар'єри шукає змін і може сприяти відкриттю школи для навколишнього світу.

3. Зважаючи на важливість учителів як рольових моделей, треба зробити все можливе, щоб змінити типове становище, коли на дошкільному й початковому рівнях навчання не вистачає чоловіків, а на вищому від середнього рівні, на посадах керівників шкіл та серед учителів наукових і технічних дисциплін дуже мало жінок.

фахова підготовка

4. Фахова підготовка має спиратися на ґрунтовну якісну загальну освіту. Вона повинна давати вчителям інтелектуальний базис, потрібний для розв'язання нових проблем у майбутній роботі в школі та для відбору найсуттєвіших знань з маси доступної інформації.

5. У фаховій підготовці треба зробити наголос:

6. Навчальна практика має становити невід'ємну частину фахової підготовки й забезпечувати плавний перехід від навчання до роботи, щоб уникнути розгубленості й неможливості керувати ситуацією під час першої зустрічі з класом. Учителі-початківці потребують міцної підтримки і керівництва.

7. Фахова підготовка має забезпечити певний мінімум знань відповідних результатів і методів наукових досліджень у педагогіці, а також у таких сферах, як керівництво й наставництво, міжкультурна освіта, нові технології, спеціальна освіта, права людини та демократичне громадянство, знання про Європу і світ і освіта з питань охорони здоров'я та безпеки.

безробіття

8. Заходи, що дадуть змогу зменшити рівень безробіття, зокрема серед молодих учителів з певних предметів або в певних країнах, мають бути більш гнучкі як на національному, так і на європейському рівнях; треба вдосконалити дорадчі служби в педагогічних закладах, розширити контакти між цими закладами та працедавцями поза рамками навчання, переглянути розподіл праці, встановити неповний робочий день і ввести короткотермінові вчительські контракти. Фахова освіта, яка спирається на достатньо ґрунтовну якісну загальну освіту, може стати найліпшою підготовкою до іншої роботи, якщо кандидат не може знайти роботу вчителя. Можна також розглянути питання про організацію програм перепідготовки для вчителів, які можуть залишати професію посередині кар'єри, задля надання їм можливості отримати іншу роботу.

система неперервної професійної підготовки (INSET)

9. Усі відповідні особи мають розглядати фахову підготовку й підвищення кваліфікації вчителів як неподільне ціле, форму неперервної освіти.

10. Неперервна професійна підготовка має збалансовано відповідати потребам учителів і учнів, а також пріоритетам, визначеним органами освіти. Потрібна ефективна координація між відповідальними за впровадження системи в питаннях визначення її змісту, фінансування та організації.

11. На національному, регіональному і місцевому рівнях, а також у школах слід шукати гнучких способів, що дадуть учителям можливість користуватися системою неперервної професійної підготовки, не зменшуючи при цьому кількості обов'язкових навчальних годин.

12. Систему неперервної професійної підготовки слід, наскільки це можливо, організовувати в співпраці зі школами, керівними органами освіти та установами, що опікуються проблемами професійної підготовки. Треба сприяти збільшенню можливостей учителів користуватися широким діапазоном спеціальних знань, також і на рівні вищої освіти й позашкільного досвіду, зокрема знаннями сфери промисловості та комерції.

13. Обов'язковими є постійний моніторинг і оцінка системи неперервної професійної підготовки.

оцінка освіти

14. Учителі мають навчитися оцінювати власну професійну майстерність, визначати вади й виправляти їх, наприклад, завдяки системі підвищення кваліфікації.

15. З огляду на це важливою є роль інспекторів і керівників шкіл (директорів і завучів), які повинні підтримувати вчителів і допомагати порадою. Тих, хто зобов'язаний давати якісь оцінки, слід спеціально навчати техніці оцінювання та інформувати про те, що оцінка є складовою професійного зростання в школах.

16. Оцінка має бути позитивною й водночас конструктивною, а вчителям слід давати можливість поліпшувати свої професійні навички через систему підвищення кваліфікації.

17. Треба визнати, що немає жодного досконалого та швидкого способу визначення якості навчання — оцінювання може мати різні форми, більше того, воно має спиратися не лише на досягнення такої суто педагогічної мети, як академічна успішність, а й зважати на мету більш загальну — особистий розвиток учнів та їхню підготовку до активної, відповідальної й конструктивної ролі в суспільстві.

наставники вчителів і керівники шкіл

18. Треба систематично проводити національні й міжнародні огляди відбору й підготовки наставників учителів, які стикаються з багатьма проблемами, схожими на ті, з якими стикаються і вчителі. Їм слід надавати можливість підтримувати контакти з реальним шкільним життям.

19. Подібно до цього, треба проводити національні й міжнародні огляди потреб підвищення кваліфікації керівників шкіл (зокрема в справі управління), а також завучів, інспекторів та інших керівників освіти, серед них і адміністраторів, які відіграють вирішальну роль у створенні оптимальних умов для ефективного викладання й навчання та успішного запровадження інновацій і реформ.