Рада Європи. Комітет міністрів
Резолюція
(71) 29
Про освіту споживача у школах*
(Ухвалена заступниками міністрів 15 жовтня 1971 року)
Комітет міністрів,
1) відповідно до пункту b статті 1 Статуту Ради Європи, де передбачено дотримання мети Ради "завдяки укладанню угод і здійсненню спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній галузях",
2) беручи до уваги, що проблеми споживачів у Європі сьогодні фактично однакові у зв'язку з постійним зростанням рівня економічної інтеграції,
3) беручи до уваги, що головною метою сучасної школи є забезпечення середньою освітою населення в цілому, готуючи тим самим особу відігравати активну й вирішальну роль у суспільстві, а також навчаючи її розв'язувати актуальні проблеми повсякденного життя, не в останню чергу, як відповідального споживача,
4) беручи до уваги, що споживач має відігравати важливу роль в економіці, а отже, і в суспільстві (так само, як виробник і дистриб'ютор) і що, здійснюючи вільний вибір, який базується на знанні фактів, він здатен якнайліпше використати свої ресурси — гроші, знання, здібності, — споживач сприятиме ліпшому функціонуванню економіки, стимулюючи, зокрема, дійове й чесне змагання, тим самим, у свою чергу, прискорюючи соціальний і економічний розвиток,
5) беручи до уваги, що ситуація нині незадовільна для споживача у зв'язку з браком потрібних знань та інформації й іншої підтримки, що пов'язано зі зростанням складності технічних, економічних, правових, соціальних і культурних проблем, та з огляду на значний, як ніколи, тиск, що чинять на нього виробники й дистриб'ютори, зокрема через рекламу,
6) беручи до уваги, що для виправлення цієї ситуації захищати споживача треба починати ще зі школи, даючи тим самим можливість усьому населенню отримувати користь від існуючої інформації й захисту, гарантованого законом, так само, як від підтримки й заходів, запропонованих державними органами влади, асоціаціями споживачів та іншими приватними органами чи запропонованих у результаті інших особистих ініціатив,
7) беручи до уваги, що школярі вже сьогодні, а не завтра, є реальними споживачами або за власним правом, або під впливом батьківських рішень,
8) враховуючи, що необхідність давати освіту споживача в школах відчувається в усіх державах-членах Ради Європи і що загальні принципи такої освіти є широко розповсюдженими і цілковито відповідають загальноприйнятій меті сучасної шкільної освіти, хоча національні методи імплементації можуть набувати різних форм через різний склад думок і розбіжності в економіці, освіті та інші умови,
9) зважаючи на детальні пропозиції, викладені в доповіді щодо освіти споживача в школах, що супроводить цю резолюцію,
і) рекомендує урядам держав-членів:
a) вжити відповідних заходів для заохочення введення навчальних програм з питань споживачів для учнів шкіл, щоб дати їм змогу діяти як обізнаним споживачам протягом життя;
b) вводячи навчальні програми з питань споживачів, приділяти увагу відповідним специфічним рекомендаціям:
і) вважаючи за можливе впровадження спеціального предмета, за потреби питання споживачів мають бути якнайшвидше введені до предметів, що вже викладаються, зі спеціальним наголосом на розвитку обізнаності учнів та на їхньому критичному ставленні до цих проблем;
іі) освіту споживача слід починати з перших років шкільного життя і давати її рівною мірою всім учням незалежно від статі; за всіх обставин вона має тривати протягом усього періоду обов'язкової освіти, а також у майбутньому;
ііі) навчальні програми для вчителів слід орієнтувати на проблеми споживачів завдяки введенню цих питань до програм навчання вчителів та курсів підвищення кваліфікації і, де це можливо, — до списку тих, з яких вчителі екзаменуватимуться;
іv) шкільні підручники слід переглянути, врахувавши спеціальне забезпечення для викладання в цій галузі; вчителів забезпечити потрібною документацією з зазначенням інших відповідних джерел, що містять інформацію для споживача;
v) потрібно заохочувати та встановлювати тісну співпрацю між учителями, національними освітніми установами, асоціаціями споживачів та іншими державними чи приватними органами, компетентними в питаннях споживачів;
vi) заохочувати якнайширше застосування аудіовізуальних засобів, методів, що передбачають активну роль учнів, а також використання таких засобів масової інформації, як радіо і телебачення;