Турін, 12 жовтня 1961року
European Treaty Series/35

Уряди, якi пiдписали цю Хартiю, будучи членами Ради Європи,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами для збереження та втiлення в життя iдеалiв і принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням, а також сприяння їхньому економiчному та соцiальному прогресу шляхом, зокрема, захисту та подальшого здiйснення прав i основних свобод людини,

беручи до уваги, що в Європейськiй конвенцiї про захист прав i основних свобод людини, яка була пiдписана в Римi 4 листопада 1950 року, та Протоколi до неї, який був пiдписаний у Парижi 20 березня 1952 року, держави-члени Ради Європи домовилися забезпечити своєму населенню громадянськi та полiтичнi права i свободи, визначенi в цих документах,

враховуючи, що здiйснення соцiальних прав повинно бути забезпечене без будь-якої дискримiнацiї за ознакою раси, кольору шкiри, статi, вiросповiдання, полiтичних переконань, нацiональної належностi чи соцiального походження,

сповненi рiшучостi спiльно зробити все можливе для пiдвищення життєвого рiвня та полiпшення соцiальної забезпеченостi як мiського, так i сiльського населення шляхом використання вiдповiдних установ i здійснення вiдповiдних заходiв,

погодились про таке:

ЧАСТИНА I

Договiрнi Сторони ставлять за мету своєї полiтики, до здiйснення якої вони прагнутимуть усiма вiдповiдними засобами як нацiонального, так i мiжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здiйснюватися такi права та принципи:

1. Кожна людина повинна мати можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вона вiльно обирає.

2. Всi працiвники мають право на справедливi умови працi.

3. Всi працiвники мають право на безпечнi та здоровi умови працi.

4. Всi працiвники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечує достатній життєвий рiвень для них самих та для їхнiх сiмей.

5. Всi працiвники та роботодавці мають право на свободу об'єднання у нацiональнi або мiжнароднi органiзацiї для захисту своїх економiчних i соцiальних iнтересiв.

6. Всi працiвники та роботодавці мають право на укладання колективних договорiв.

7. Дiти та пiдлiтки мають право на особливий захист вiд фiзичних та моральних ризикiв, на якi вони наражаються.

8. Працюючi жiнки у випадку материнства та iншi працюючi жiнки у вiдповiдних випадках мають право на особливий захист за мiсцем їхньої роботи.

9. Кожна людина має право на належні умови професiйної орiєнтацiї, якi допомагають їй вибрати професiю згiдно iз своїми особистими здiбностями та iнтересами.

10. Кожна людина має право на належні умови професiйної пiдготовки.

11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я.

12. Всi працiвники та їхнi утриманцi мають право на соцiальне забезпечення.

13. Кожна малозабезпечена людина має право на соцiальну та медичну допомогу.

14. Кожна людина має право користуватися соцiальними службами.

15. Iнвалiди мають право на професiйне навчання, переквалiфiкацiю та соцiальну реадаптацiю незалежно вiд причин і характеру їхньої iнвалiдностi.

16. Сiм'я як головний осередок суспiльства має право на вiдповiдний соцiальний, правовий та економiчний захист, який забезпечує її всебiчний розвиток.

17. Матерi та дiти, незалежно вiд сiмейного стану i родинних вiдносин, мають право на вiдповiдний соцiальний та економiчний захист.

18. Громадяни будь-якої із Договiрних Сторiн мають право займатися будь-якою прибутковою дiяльнiстю на територiї будь-якої iншої Договiрної Сторони на засадах рiвностi з громадянами останньої з урахуванням обмежень, якi запроваджуютья на пiдставi безперечних економiчних або соцiальних причин.

19. Трудящi-мiгранти, якi є громадянами будь-якої Договiрної Сторони, i члени їхнiх сiмей мають право на захист і допомогу на територiї будь-якої iншої Договiрної Сторони.

ЧАСТИНА II

Договiрнi Сторони зобов"язуються, як це передбачено в частинi III, вважати для себе обов'язковими зобов'язання, визначенi в нижченаведених статтях i пунктах.

Стаття 1
Право на працю

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на працю Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Вважати однiєю iз своїх найголовнiших цiлей i одним iз своїх найголовнiших обов'язкiв досягнення i пiдтримання якомога високого i стабiльного рiвня зайнятостi, маючи на метi досягнення повної зайнятостi.

2. Ефективно захищати право працiвника заробляти собi на життя працею, яку він вiльно обирає.

3. Створювати безкоштовнi служби працевлаштування для всiх працiвникiв або забезпечувати їх функцiонування.

4. Забезпечувати належну професiйну орiєнтацiю, пiдготовку та переквалiфiкацiю або сприяти їм.

Стаття 2
Право на справедливi умови працi

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на справедливi умови працi Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Встановити розумну тривалiсть щоденної та щотижневої роботи і поступово скорочувати робочий тиждень з урахуванням пiдвищення продуктивностi працi та iнших вiдповiдних факторiв.

2. Встановити оплачуванi святковi днi.

3. Встановити щорiчну оплачувану вiдпустку тривалiстю не менше двох тижнiв.

4. Встановити додатковi оплачуванi вiдпустки або скорочену тривалiсть робочого часу для працiвникiв, зайнятих на роботах, де умови працi визнанi небезпечними або шкiдливими.

5. Забезпечити щотижневий вiдпочинок, який по можливостi збігається із днем, що за традицiями або звичаями вiдповiдної країни чи регiону визнається днем відпочинку.

Стаття 3
Право на безпечнi та здоровi умови працi

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на безпечнi та здоровi умови працi Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Прийняти правила з технiки безпеки та гігієни праці.

2. Забезпечити виконання таких правил шляхом нагляду за дотриманням їхніх вимог.

3. Проводити консультацiї, за необхiднiстю, з органiзацiями роботодавців та працiвникiв щодо заходiв, спрямованих на полiпшення технiки безпеки та гігієни на виробництвi.

Стаття 4
Право на справедливу винагороду

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на справедливу винагороду Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Визнати право працiвникiв на таку винагороду, яка забезпечує їм i їхнiм сiм'ям достатній життєвий рiвень.

2. Визнати право працiвникiв на пiдвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням виняткiв, передбачених для окремих випадкiв.

3. Визнати право працюючих чоловiкiв i жiнок на рiвну винагороду за працю рiвної цiнностi.

4. Визнати право усiх працiвникiв на розумний строк попередження про звiльнення з роботи.

5. Здiйснювати вiдрахування iз заробiтної плати тiльки на умовах i в розмiрах, передбачених нацiональними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбiтражними рiшеннями.

Здiйснення цих прав досягається шляхом вiльного укладання колективних договорiв, запровадження законних систем нарахування заробiтної плати або вжиття iнших заходiв, що вiдповiдають нацiональним умовам.

Стаття 5
Право на створення органiзацiй

З метою забезпечення здiйснення або сприяння здiйсненню свободи працiвникiв i роботодавців створювати мiсцевi, нацiональнi або мiжнароднi органiзацiї для захисту своїх економiчних i соцiальних iнтересiв та вступати в такi органiзацiї Договiрнi Сторони зобов'язуються, що нацiональне законодавство не буде нiяким чином обмежувати цю свободу або використовуватися для її обмеження. Обсяг застосування гарантiй, передбачених цiєю статтею, до полiцiї визначається нацiональними законами або правилами. Порядок застосування цих гарантiй до осiб, що входять до складу збройних сил, i обсяг їх застосування до осiб цiєї категорiї також визначаються нацiональними законами або правилами.

Стаття 6
Право на укладання колективних договорiв

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на укладання колективних договорiв Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Сприяти проведенню спiльних консультацiй мiж працiвниками та роботодавцями.

2. Сприяти, коли це необхiдно i доцiльно, створенню механiзму переговорiв на добровiльнiй основi мiж роботодавцями або органiзацiями роботодавців та органiзацiями працiвникiв з метою регулювання умов працi за допомогою колективних договорiв.

3. Сприяти створенню та використанню належного механiзму примирення та добровiльного арбiтражу для врегулювання трудових спорiв.

А також визнають:

4. Право працiвникiв і роботодавців на колективнi дiї у випадках розбiжностi iнтересiв, включаючи право на страйки, з урахуванням зобов'язань, якi можуть випливати з ранiше укладених колективних договорiв.

Стаття 7
Право дiтей та пiдлiткiв на захист

З метою забезпечення ефективного здiйснення права дiтей та пiдлiткiв на захист Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Встановити, що мiнiмальний вiк прийняття на роботу становить 15 рокiв, за винятком дiтей, якi приймаються для виконання робiт, визнаних легкими роботами, що не завдають шкоди здоров'ю дiтей, їхній моральності або освіті.

2. Пiдвищити мiнiмальний вiк прийняття на роботу, де умови працi визнано небезпечними або шкiдливими.

3. Заборонити застосування працi осiб, якi ще здобувають обов'язкову освiту, на роботах, що можуть порушити процес їхнього повного навчання.

4. Обмежити тривалiсть робочого часу для осiб молодше 16 рокiв вiдповiдно до потреб їхнього розвитку, i особливо потреб у професiйнiй пiдготовцi.

5. Визнати право молодих працiвникiв i учнiв на виробництвi на справедливу заробiтну плату або iншу вiдповiдну допомогу.

6. Встановити, що час, витрачений пiдлiтками за згодою роботодавця на професiйну пiдготовку в нормовані робочі години, зараховується як робочий час.

7. Встановити, що працюючi особи молодше 18 рокiв мають право на щорiчну оплачувану вiдпустку тривалiстю не менше трьох тижнiв.

8. Заборонити застосування працi осiб молодше 18 рокiв на роботах у нічний час, за винятком деяких робiт, визначених нацiональними законами чи правилами.

9. Передбачити, що особи молодше 18 рокiв, праця яких застосовується на роботах, визначених нацiональними законами чи правилами, пiдлягають регулярному медичному оглядовi.

10. Забезпечити особливий захист дiтей та пiдлiткiв вiд фiзичних i моральних ризикiв, на якi вони наражаються, i зокрема вiд тих ризикiв, що безпосередньо або опосередковано випливають з виконуваної ними роботи.

Стаття 8
Право працюючих жiнок на захист

З метою забезпечення ефективного здiйснення права працюючих жiнок на захист Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Забезпечити жiнкам вiдпустку на період до i пiсля пологiв загальною тривалiстю не менше 12 тижнiв або з оплатою такої вiдпустки, або з виплатою достатньої допомоги по соцiальному забезпеченню, або з наданням допомоги за рахунок державних коштiв.

2. Вважати незаконним, якщо роботодавець надсилає жiнцi попередження про звiльнення з роботи пiд час її перебування у вiдпустцi по вагiтностi та родах або якщо вiн робить попередження про звiльнення у такий час, що воно набирає чинностi в перiод її знаходження у такiй вiдпустцi.

3. Забезпечити матерям, що мають грудних дiтей, перерви, тривалiсть яких достатня для годування дитини.

4.

Стаття 9
Право на професiйну орiєнтацiю

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на професiйну орiєнтацiю Договiрнi Сторони зобов'язуються, у разі необхідності, створити службу або сприяти дiяльностi служби, яка допомагатиме всiм особам, включаючи iнвалiдiв, у вирiшеннi проблем, пов'язаних iз вибором професiї та набуттям професiйних навичок, з належним урахуванням здiбностей кожної особи та потреби в них на ринку працi; така допомога повинна надаватись безкоштовно як пiдлiткам, включаючи школярiв, так i повнолiтнiм особам.

Стаття 10
Право на професiйну пiдготовку

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на професiйну пiдготовку Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. У разi необхідності, консультуючись з органiзацiями роботодавців і працiвникiв, започаткувати професiйно-технiчну пiдготовку або сприяти професiйно-технiчнiй пiдготовцi всiх осiб, включаючи iнвалiдiв, а також створити умови для доступу до вищої технічної та унiверситетської освiти на основі виключно особистих здiбностей.

2. Започаткувати систему виробничого навчання та iншi регулярнi програми професiйної пiдготовки пiдлiткiв - хлопцiв та дiвчат - з їхнiх рiзних професій або сприяти функцiонуванню такої системи.

3. Започаткувати або заохочувати, у разi необхідності:

4. Заохочувати повне використання iснуючих програм шляхом вжиття таких вiдповiдних заходiв, як:

Стаття 11
Право на охорону здоров'я

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на охорону здоров'я Договiрнi Сторони зобов'язуються самостійно або у спiвробiтництвi з громадськими чи приватними органiзацiями вживати вiдповiдних заходiв для того, щоб, крiм iншого:

1. Усунути, у мiру можливостi, причини слабого здоров'я.

2. Забезпечити дiяльнiсть консультативно-просвiтницьких служб, якi сприяли б полiпшенню здоров'я i пiдвищенню особистої вiдповiдальностi за стан здоров'я.

3. Запобiгати, у мiру можливостi, епiдемiчним, ендемiчним та iншим захворюванням.

Стаття 12
Право на соцiальне забезпечення

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на соцiальне забезпечення Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Започаткувати систему соцiального забезпечення або пiдтримувати її функціонування.

2. Пiдтримувати систему соцiального забезпечення на такому задовiльному рiвнi, який принаймнi необхiдний для ратифiкацiї Конвенцiї про мiнiмальнi норми соцiального забезпечення (МОП, Nо 102).

3. Докладати зусилля для поступового пiднесення системи соцiального забезпечення на бiльш високий рiвень.

4. Вживати заходiв шляхом укладання вiдповiдних двостороннiх i багатостороннiх угод або в iнший спосіб i вiдповiдно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення:

Стаття 13
Право на соцiальну та медичну допомогу

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на соцiальну та медичну допомогу Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Забезпечити, щоб будь-якiй малозабезпеченій особi яка неспроможна отримати достатніх коштів або завдяки своїм власним зусиллям, або з iнших джерел, зокрема за рахунок допомоги по соцiальному забезпеченню, надавалась належна допомога, а у випадку захворювання забезпечувався догляд, якого вимагає стан її здоров'я.

2. Забезпечити, щоб полiтичнi або соцiальнi права осiб, якi отримують таку допомогу, на цiй пiдставi не обмежувалися.

3. Передбачити, що кожна людина може отримувати у вiдповiдних державних чи приватних службах такi поради та персональну допомогу, якi можуть бути необхiднi для запобiгання виникненню особистого або сiмейного нужденного становища, для його подолання чи полегшення.

4. Застосовувати положення пунктiв 1, 2 i 3 цiєї статтi на засадах рiвностi мiж своїми громадянами та громадянами iнших Договiрних Сторiн, що на законних підставах перебувають на їхнiй територiї, вiдповiдно до своїх зобов'язань за Європейською конвенцiєю про соцiальну та медичну допомогу, яка була пiдписана в Парижi 11 грудня 1953 року.

Стаття 14
Право на користування соцiальними службами

З метою забезпечення ефективного здiйснення права на користування соцiальними службами Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Сприяти функціонуванню служб або створювати служби, якi, завдяки використанню методів соцiальної роботи, сприяли б пiдвищенню добробуту i розвитковi як окремих осiб, так i груп осiб у суспiльствi, а також їхнiй адаптацiї до соцiального середовища.

2. Заохочувати окремих осiб i добровiльнi чи iншi організації до участi у створенні та функціонуванні таких служб.

Стаття 15
Право осiб з фiзичними або розумовими вадами на професiйне навчання, переквалiфiкацiю та соцiальну реадаптацiю

З метою забезпечення ефективного здiйснення права осiб з фiзичними або розумовими вадами на професiйне навчання, переквалiфiкацiю та соцiальну реадаптацiю Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Вживати належних заходiв для забезпечення програм професiйного навчання, в тому числi, у разi необхідності, для функцiонування державних або приватних спецiалiзованих учбових закладiв.

2. Вживати для працевлаштування iнвалiдiв належних заходiв, таких, як створення спецiалiзованих служб працевлаштування, забезпечення особливих умов працi та заохочення роботодавців до прийняття на роботу iнвалiдiв.

Стаття 16
Право сiм'ї на соцiальний,правовий та економiчний захист

З метою забезпечення умов, необхiдних для всебiчного розвитку сiм'ї, яка є головним осередком суспiльства, Договiрнi Сторони зобов'язуються сприяти економiчному, правовому та соцiальному захисту сiмейного життя такими засобами, як соцiальна допомога та допомога сім`ям з дітьми, фiскальнi заходи, надання сiм'ям житла, допомога молодим та iнші вiдповiдні засоби.

Стаття 17
Право матерiв i дiтей на соцiальний та економiчний захист

З метою забезпечення ефективного здiйснення права матерiв i дiтей на соцiальний та економiчний захист Договiрнi Сторони вживатимуть всiх вiдповiдних i необхiдних для досягнення такої цiлi заходiв, включаючи створення вiдповiдних установ чи служб або пiдтримання їхньої дiяльностi.

Стаття 18
Право займатися прибутковою дiяльнiстю на територiї iнших Договiрних Сторiн

З метою забезпечення ефективного здiйснення права займатися прибутковою дiяльнiстю на територiї будь-якої iншої Договiрної Сторони, Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Сприятливо застосовувати чиннi правила.

2. Спростити iснуючi формальностi та зменшити або скасувати державне мито й iншi збори, якi сплачуються iноземними робітниками або їхніми роботодавцями.

3. Лiбералiзувати в односторонньому порядку або колективно правила, якi регулюють працю iноземних робітників.

А також визнають:

4. Право своїх громадян залишати свою країну для того, щоб займатися прибутковою дiяльнiстю на територiї iнших Договiрних Сторiн.

Стаття 19
Право трудящих-мiгрантiв i членiв їхнiх сiмей на захист i допомогу

З метою забезпечення ефективного здiйснення права трудящих-мiгрантiв i членiв їхнiх сiмей на захист i допомогу на територiї будь-якої iншої Договiрної Сторони, Договiрнi Сторони зобов'язуються:

1. Пiдтримувати або забезпечувати функціонування вiдповiдних i безкоштовних служб, якi надавали б таким робітникам допомогу, зокрема в одержаннi точної iнформацiї, а також вживати в межах нацiональних законiв i правил всiх вiдповiдних заходiв для запобiгання дезiнформацiї щодо емiграцiї та iммiграцiї.

2. Вживати в межах своєї юрисдикцiї вiдповiдних заходiв для сприяння вiд'їзду, перебуванню та прийому таких робітників i членiв їхнiх сiмей, а також забезпечувати в межах своєї юрисдикцiї пiд час їхнього перебування вiдповiднi санiтарнi та медичнi послуги i належні гiгiєнiчнi умови.

3. Сприяти, у разi необхідності, спiвробiтництву мiж державними i приватними соцiальними службами в країнах емiграцiї та iммiграцiї.

4. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на їхнiй територiї на законних пiдставах, якщо такi питання регулюються законами або правилами чи пiдлягають контролю з боку адмiнiстративних властей, режим не менш сприятливий, нiж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується таких питань:

5. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на їхнiй територiї на законних пiдставах, режим не менш сприятливий, нiж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується податкiв, зборiв чи внескiв, якi пов'язанi iз роботою i якi стягуються щодо працюючих осiб.

6. Сприяти у мiру можливостi об'єднанню сiм'ї iноземного робітника, який має дозвiл перебувати на вiдповiднiй територiї.

7. Забезпечувати таким робітникам, коли вони перебувають на їхнiй територiї на законних пiдставах, режим не менш сприятливий, нiж режим, який надається їхнім власним громадянам у тому, що стосується судочинства з питань, згаданих у цiй статтi.

8. Забезпечити, щоб такi робітники, коли вони мешкають на їхнiй територiї на законних пiдставах, не висилалися, якщо вони не загрожують нацiональнiй безпецi або не зашкоджують державним iнтересам чи моральності.

9. Дозволяти переказувати в обсягах, передбачених законом, такi частини доходiв i збережень трудящих-мiгрантiв, якi останнi можуть забажати.

10. Поширити захист i допомогу, передбаченi у цiй статтi, на трудящих-мiгрантiв, що займаються самостійною підприємницькою діяльністю, в такому обсязi, в якому зазначенi положення можуть застосовуватися.

ЧАСТИНА III

Стаття 20
Зобов'язання

1. Кожна Договiрна Сторона зобов'язується:

2. Рiшення щодо статей або пунктiв, визначених згiдно з пiдпунктами b i c пункту 1 цiєї статтi, повiдомляється Генеральному секретарю Ради Європи пiд час здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про затвердження вiдповiдної Договiрної Сторони.

3. Будь-яка Договiрна Сторона в подальшому в будь-який час у повідомленні на iм'я Генерального секретаря може заявити про те, що вона вважає для себе обов'язковими будь-якi статтi або позначенi цифрами пункти частини II Хартiї, якi вона ще не прийняла згiдно з пунктом 1 цiєї статтi. Такi взятi в подальшому зобов'язання вважаються складовою частиною ратифiкацiї або затвердження i набирають такої ж чинностi на тридцятий день вiд дати отримання вiдповiдного повiдомлення.

4. Генеральний секретар повiдомляє всi уряди, що пiдписали цю Хартiю, i Генерального директора Мiжнародного бюро працi про будь-якi повiдомлення, якi вiн отримує згiдно iз цiєю частиною Хартiї.

5. Кожна Договiрна Сторона забезпечує функцiонування системи iнспекцiї працi вiдповiдно до нацiональних умов.

ЧАСТИНА IV

Стаття 21
Доповiдi про прийнятi положення

Договiрнi Сторони кожнi два роки у формi, яка визначається Комiтетом мiнiстрiв, надсилають Генеральному секретарю Ради Європи доповiдь про застосування прийнятих ними положень частини II Хартiї.

Стаття 22
Доповiдi про неприйнятi положення

Договiрнi Сторони надсилають Генеральному секретарю через вiдповiднi промiжки часу на прохання Комiтету мiнiстрiв доповiдi про положення частини II Хартiї, якi вони не прийняли пiд час ратифiкацiї або затвердження чи у подальших повiдомленнях. Комiтет мiнiстрiв перiодично визначає, про якi положення i в якiй формi такi доповiдi мають бути надiсланi.

Стаття 23
Перепровадження копiй доповiдей

1. Кожна Договiрна Сторона надсилає копiї своїх доповiдей, зазначених в статтях 21 i 22, тим своїм нацiональним органiзацiям, що є членами мiжнародних органiзацiй роботодавців i профспiлок, яким пропонується згiдно з пунктом 2 статтi 27 бути представленими на засiданнях Пiдкомiтету Урядового соцiального комiтету.

2. Договiрнi Сторони надсилають Генеральному секретарю на прохання цих нацiональних органiзацiй будь-якi коментарi, одержанi вiд них щодо зазначених доповiдей.

Стаття 24
Розгляд доповiдей

Доповiдi, надiсланi Генеральному секретарю згiдно iз статтями 21 i 22, розглядаються Комiтетом експертiв, якому також подаються будь-якi коментарi, що були надіслані Генеральному секретарю вiдповiдно до пункту 2 статтi 23.

Стаття 25
Комiтет експертiв

1. До складу Комiтету експертiв входить не бiльше семи членiв, що призначаються Комiтетом мiнiстрiв iз списку висунутих Договiрними Сторонами незалежних експертiв, якi вiдзначаються найвищою сумлiннiстю i мають визнаний авторитет у галузi мiжнародних соцiальних питань.

2. Члени Комiтету призначаються на шiсть рокiв i можуть бути призначенi на новий строк. Однак при першому призначеннi членiв Комiтету строк повноважень двох членiв, закiнчується в кiнцi чотирирiчного перiоду.

3. Члени Комiтету, повноваження яких мають закiнчитися в кiнцi першого чотирирiчного перiоду, визначаються Комiтетом мiнiстрiв за жеребом одразу ж пiсля першого призначення.

4. Член Комiтету експертiв, призначений для замiщення члена, строк повноважень якого не минув, обіймає посаду протягом решти частини строку повноважень свого попередника.

Стаття 26
Участь Мiжнародної органiзацiї працi

Мiжнароднiй органiзацiї працi пропонується призначити представника для участi в роботi Комiтету експертiв iз правом дорадчого голосу.

Стаття 27
Пiдкомiтет Урядового соцiального комiтету

1. Доповiдi Договiрних Сторiн i висновки Комiтету експертiв подаються на розгляд Пiдкомiтету Урядового соцiального комiтету Ради Європи.

2. До складу Пiдкомiтету входить по одному представнику вiд кожної Договiрної Сторони. Він пропонує не бiльше нiж двом мiжнародним органiзацiям роботодавців i не бiльше нiж двом мiжнародним органiзацiям профспiлок, якi вiн може визначити, бути представленими на його засiданнях наглядачами із правом дорадчого голосу. Крiм того, вiн може консультуватися не бiльше нiж з двома представниками мiжнародних неурядових органiзацiй, якi мають консультативний статус при Радi Європи, з питань, що безпосередньо належать до сфери компетенцiї цих органiзацiй, таких, наприклад, як соцiальне забезпечення та економiчний i соцiальний захист сiм'ї.

3. Пiдкомiтет надсилає Комiтету мiнiстрiв доповiдь, яка мiстить його висновки, i додає до неї доповiдь Комiтету експертiв.

Стаття 28
Консультативна асамблея

Генеральний секретар Ради Європи надсилає висновки Комiтету експертiв Консультативнiй асамблеї, яка повiдомляє Комiтет мiнiстрiв про свої мiркування щодо цих висновкiв.

Стаття 29
Комiтет мiнiстрiв

Комiтет мiнiстрiв бiльшiстю у двi третини голосiв членiв, якi мають право засідати в Комiтеті, може з урахуванням доповiдi Пiдкомiтету i пiсля консультацiй з Консультативною асамблеєю виносити кожнiй Договiрнiй Сторонi будь-якi необхiднi рекомендацiї.

ЧАСТИНА V

Стаття 30
Вiдступи вiд зобов'язань пiд час вiйни або надзвичайного стану в державi

1. Пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi, який загрожує життю нацiї, будь-яка Договiрна Сторона може вжити заходiв, якi не вiдповiдають її зобов'язанням за цiєю Хартiєю, виключно в тих межах, якi зумовленi гостротою становища, якщо такi заходи не суперечать iншим її зобов'язанням за мiжнародним правом.

2. Будь-яка Договiрна Сторона, яка використовує це право вiдступу вiд своїх зобов'язань, у розумнi строки повною мiрою iнформує Генерального секретаря Ради Європи про вжитi нею заходи i про причини їхнього вжиття. Вона також iнформує Генерального секретаря про те, коли такi заходи були припиненi i з якого часу положення Хартiї, якi вона прийняла, знову повнiстю виконуються.

3. Генеральний секретар в свою чергу iнформує iншi Договiрнi Сторони i Генерального директора Мiжнародного бюро працi про всi повiдомлення, якi вiн отримав згiдно з пунктом 2 цiєї статтi.

Стаття 31
Обмеження

1. Ефективне втiлення в життя прав i принципiв, зазначених у частинi I, та їхнє ефективне здiйснення вiдповiдно до частини II не пiдлягають жодним обмеженням, за винятком тих, якi передбаченi цими частинами i тих якi встановленi законом i необхiднi в демократичному суспiльствi для захисту прав i свобод iнших людей або для захисту державних iнтересiв, нацiональної безпеки, здоров'я людей чи моралi.

2. Обмеження, якi дозволяються цiєю Хартiєю щодо зазначених в нiй прав i зобов'язань, застосовуються тiльки з метою, з якою вони передбаченi.

Стаття 32
Хартiя i внутрiшньодержавне право чи мiжнароднi угоди

Положення цiєї Хартiї не зашкоджують положенням внутрiшньодержавного права чи будь-яких двостороннiх або багатостороннiх договорiв, конвенцiй чи угод, якi вже набрали або можуть набрати чинностi i за якими захищеним особам може надаватися бiльш сприятливий режим.

Стаття 33
Виконання за допомогою колективних договорiв

1. Якщо в державах-членах застосування положень пунктiв 1, 2, 3, 4, i 5 статтi 2, пунктiв 4, 6, i 7 статтi 7 i пунктiв 1, 2, 3 i 4 статтi 10 частини II цiєї Хартiї, як правило, регулюється договорами мiж роботодавцями чи органiзацiями роботодавців i органiзацiями працiвникiв або, як правило, здiйснюється не законодавчим, а iншим шляхом, Договiрнi Сторони можуть брати на себе зобов'язання за цими пунктами, які вважаються виконуваними, якщо положення цих пунктiв застосовуються такими договорами або iншими засобами до переважної бiльшостi вiдповiдних працiвникiв.

2. Якщо в державах-членах застосування цих положень, як правило, регулюється законодавством, Договiрнi Сторони також можуть брати на себе вiдповiднi зобов'язання, які вважаються виконуваними, якщо цi положення застосовуються законодавством до переважної бiльшостi вiдповiдних працiвникiв.

Стаття 34
Територiальне застосування

1. Дiя цiєї Хартiї поширюється на територiю метрополiї кожної Договiрної Сторони. Кожний уряд, який пiдписав цю Хартiю, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про затвердження може визначити у заяві на iм'я Генерального секретаря Ради Європи, територiю, яка для цiлей цiєї статтi розглядатиметься як територiя його метрополiї.

2. Будь-яка Договiрна Сторона пiд час ратифiкацiї чи затвердження Хартiї або в будь-який iнший час пiсля цього може заявити у повідомленнні на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про поширення дiї Хартiї цiлком або частково на визначену в цiй заявi територiю (територiї), яка не входить до складу метрополiї i за мiжнароднi вiдносини якої вона вiдповiдає або несе мiжнародну вiдповiдальнiсть. В такiй заявi Договiрна Сторона зазначає статтi або пункти частини II Хартiї, якi вона визнає обов'язковими стосовно до територiй, названих у заявi.

3. Дiя Хартiї поширюється на територiю (територiї), зазначену у вищезгаданiй заявi, на тридцятий день вiд дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

4. Будь-яка Договiрна Сторона в подальшому в будь-який час може заявити у повідомленні на iм'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що стосовно до однiєї чи бiльше з тих територiй, на якi дiю Хартiї було поширено згiдно з пунктом 2 цiєї статтi, вона визнає обов'язковими будь-якi статтi або будь-якi позначенi цифрами пункти, якi вона ще не прийняла стосовно до цiєї територiї або цих територiй. Такi взятi в подальшому зобов'язання вважаються складовою частиною первiсної заяви щодо вiдповiдної територiї i набирають такої ж чинностi на тридцятий день вiд дати отримання вiдповiдного повiдомлення.

5. Генеральний секретар повiдомляє iншi уряди, які пiдписали цю Хартiю, i Генерального директора Мiжнародного бюро працi про будь-якi повiдомлення, якi йому надiйшли згiдно з цiєю статтею.

Стаття 35
Пiдписання, ратифiкацiя i набрання чинностi

1. Цю Хартiю вiдкрито для пiдписання членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї або затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Хартiя набирає чинностi на тридцятий день вiд дати здачi на зберiгання п'ятої ратифiкацiйної грамоти або п'ятого документа про затвердження.

3. Для будь-якого уряду, який пiдписав цю Хартiю i який ратифiкуватиме її пiсля набрання нею чинностi, Хартiя набирає чинностi на тридцятий день вiд дати здачi на зберiгання його ратифiкацiйної грамоти або документа про затвердження.

4. Генеральний секретар повiдомляє всiх членiв Ради Європи i Генерального директора Мiжнародного бюро працi про набрання Хартiєю чинностi, про Договiрнi Сторони, якi ратифiкували або затвердили її, i про здачу на зберiгання в подальшому будь-яких ратифiкацiйних грамот або документiв про затвердження.

Стаття 36
Поправки

Поправки до цiєї Хартiї можуть пропонуватися будь-яким членом Ради Європи у повiдомленнi на iм'я Генерального секретаря Ради Європи. Генеральний секретар перепроваджує iншим членам Ради Європи всi таким чином запропонованi поправки, якi потiм розглядаються Комiтетом мiнiстрiв i подаються Консультативнiй асамблеї для висновку. Будь-якi поправки, схваленi Комiтетом мiнiстрiв, набирають чинностi на тридцятий день пiсля того, як всi Договiрнi Сторони проiнформують Генерального секретаря про їх прийняття. Генеральний секретар повiдомляє всiх членiв Ради Європи i Генерального директора Мiжнародного бюро працi про набрання чинностi такими поправками.

Стаття 37
Денонсацiя

1. Будь-яка Договiрна Сторона може денонсувати цю Хартiю тiльки пiсля закiнчення п'ятирiчного перiоду вiд дати, на яку Хартiя набрала для неї чинностi, або пiсля закiнчення будь-якого наступного дворiчного перiоду i у кожному випадку через шiсть мiсяцiв вiд дати повiдомлення Генерального секретаря Ради Європи у письмовiй формi про свiй намiр денонсувати Хартiю. Генеральний секретар надсилає вiдповiдну iнформацiю iншим Сторонам i Генеральному директору Мiжнародного бюро працi. Така денонсацiя не зашкоджує чинностi Хартiї для iнших Договiрних Сторiн, якщо їх кiлькiсть на протязi всього часу становить не менше п'яти Сторiн.

2. Будь-яка Договiрна Сторона може вiдповiдно до положень попереднього пункту денонсувати будь-яку прийняту нею статтю або будь-який прийнятий нею пункт частини II Хартiї, якщо кiлькiсть статей або пунктiв, якi ця Договiрна Сторона визнала обов'язковими для себе, становить не менше 10 статей або 45 пунктiв i якщо цi статтi або пункти включають статтi, визначенi Договiрною Стороною з числа тих, що конкретно вказанi в пiдпунктi b пункту 1 статтi 20.

3. Будь-яка Договiрна Сторона на умовах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, може денонсувати цю Хартiю або будь-яку статтю чи пункт частини II Хартiї стосовно до будь-якої територiї, на яку дiя Хартiї поширюється вiдповiдно до заяви, зробленої згідно з пунктом 2 статтi 34.

Стаття 38
Додаток

Додаток до цiєї Хартiї становить складову частину Хартiї.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю Хартiю.

Вчинено в Турiнi вiсiмнадцятого дня жовтня мiсяця 1961 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвiдченi копiї цiєї Хартiї кожнiй державi, яка її пiдписала.

ДОДАТОК ДО СОЦIАЛЬНОЇ ХАРТIЇ

Сфера застосування Соцiальної хартiї за змiстом виразу "захищенi особи"

1. Без шкоди для пункту 4 статтi 12 i пункту 4 статтi 13 особи, що охоплюються статтями 1-17, включають тiльки тих iноземцiв - громадян iнших Договiрних Сторiн, якi на законних підставах мешкають або працюють на територiї вiдповiдної Договiрної Сторони, при тому розумiннi, що цi статтi повиннi тлумачитися в контекстi положень статей 18 i 19.

Таке тлумачення не перешкоджає поширенню будь-якою Договiрною Стороною аналогiчних пiльг на iнших осiб.

2. Кожна Договiрна Сторона надасть бiженцям, визначення яких наводиться у Конвенцiї про статус бiженцiв, пiдписанiй у Женевi 28 липня 1951 року, i якi на законних підставах перебувають на її територiї, якомога сприятливіший режим i у будь-якому випадку не менш сприятливий, нiж режим, передбачений зобов'язаннями Договiрної Сторони за цiєю Конвенцiєю i будь-якими iншими iснуючими мiжнародними документами, якi можуть застосовуватися до таких бiженцiв.

ЧАСТИНА I, пункт 18, i ЧАСТИНА II, стаття 18, пункт 1

Встановлюється, що положення цих пунктiв не стосуються питання в'їзду на територiї Договiрних Сторiн i не зашкоджують положенням Європейської конвенцiї про поселення, пiдписаної в Парижi 13 грудня 1955 року.

ЧАСТИНА II

Стаття 1, пункт 2

Цей пункт не тлумачиться як такий, що забороняє або дозволяє будь-які положення чи будь-яку практику стосовно гарантій збереження прав профспiлок.

Стаття 4, пункт 4

Встановлюється, що цей пункт не забороняє негайного звiльнення у випадку скоєння будь-якого серйозного порушення.

Стаття 4, пункт 5

Встановлюється, що Договiрна Сторона може взяти на себе зобов'язання за цим пунктом, якщо вiдрахування iз заробiтної плати переважної бiльшостi працiвникiв забороняються або законом, або колективними договорами, або арбiтражними рiшеннями, за винятком осiб, таким чином не охоплених.

Стаття 6, пункт 4

Встановлюється, що кожна Договiрна Сторона, у тому, що її стосується, може регулювати законодавчим шляхом здiйснення права на страйк, при тому розумінні, що будь-яке інше можливе обмеження нею цього права може бути виправдане положеннями статтi 31.

Стаття 7, пункт 8

Встановлюється, що Договiрна Сторона може взяти на себе зобов'язання за цим пунктом, якщо вона на виконання духу цього зобов'язання у своєму законодавствi забороняє застосування працi переважної бiльшостi осiб молодше 18 рокiв на роботах у нічний час.

Стаття 12, пункт 4

У вступнiй частинi цього пункту формулювання "i вiдповiдно до умов, визначених у таких угодах" має на увазi, крiм iншого, що стосовно допомоги, яка надається незалежно вiд будь-яких страхових внескiв, Договiрна Сторона може встановити ценз осiлостi як умову надання такої допомоги громадянам iнших Договiрних Сторiн.

Стаття 13, пункт 4

Уряди, що не беруть участі в Європейській конвенцiї про соцiальну та медичну допомогу, можуть ратифiкувати Соцiальну хартiю стосовно цього пункту, якщо вони надають громадянам iнших Договiрних Сторiн режим, який вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї.

Стаття 19, пункт 6

Для цiлей цього пункту встановлюється, що термiн "сiм'я iноземного робітника" означає принаймнi його дружину та дiтей-утриманцiв молодше 21 року.

ЧАСТИНА III

Встановлюється, що Хартiя мiстить правовi зобов'язання мiжнародного характеру, виконання яких підлягає виключно наглядові, який передбачається у частині IV Хартiї.

Стаття 20, пункт 1

Встановлюється, що "позначенi цифрами пункти" можуть включати статтi, якi мiстять тiльки один пункт.

ЧАСТИНА V

Стаття 30

Встановлюється, що формулювання "пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi" охоплює також загрозу вiйни.