Вступ :: 
Рада Європи :
Захист прав людини та основних свобод :: 
Діяльність :: 
Структури :: 
Партнери :: 
I. Рада Європи : її устрій та структури захисту і забезпечення прав людини
Комітет міністрів :: 
Парламентська асамблея :: 
Конгрес місцевих та регіональних влад Європи :: 
Неурядові організації (НУО) :: 
Секретаріат Ради Європи :: 
Європейська конвенція з прав людини :: 
Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню :: 
Європейська соціальна хартія :: 
Програма “Демосфен”: підтримка демократичних реформ у Центральній та Східній Європі :: 
ІІ. Діяльність Ради Європи
Право на життя :: 
Заборона катувань чи нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання :: 
Право на свободу та безпеку :: 
Право на справедливий судовий розгляд :: 
Право на повагу до особистого та сімейного життя, житла і таємниці листування :: 
Свобода виявлення поглядів, свобода думки, совісті та релігії :: 
Свобода мирних зборів і свобода асоціації :: 
Захист зайнятості :: 
Право на соціальний захист усього населення :: 
Право на охорону здоров’я :: 
Право на соціальне забезпечення :: 
Право на соціальну та медичну допомогу та право на користування службами соціального забезпечення :: 
Право на освіту :: 
Право на мирне володіння своїм майном :: 
Право на вільні вибори :: 
Заборона дискримінації :: 
Захист прав національних меншин :: 
Рівноправність жінок та чоловіків :: 
ІІІ. Завдання на майбутнє
Будівництво спільного європейського дому :: 
Дотримання зобов`язань :: 
Перспективи на майбутнє :: 

 


Значимість діяльності Ради Європи в царині прав людини
Вступ
Рада Європи: Захист прав людини та основних свобод

Смерть і страждання людей, руйнування міст під час другої світової війни стали причиною того, що лідери європейських країн вжили заходів, щоб це не повторилось” більше ніколи”. На пропозицію Уїнстона Черчіля, британського прем’єр-міністра, 5 травня 1949 року у Лондоні зібрались уряди десяти європейських країн для заснування Ради Європи, метою якої було “досягнення більшого єднання між її членами... шляхом укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній сферах, а також в області збереження та подальшого розвитку прав людини та основних свобод”.

 

З організації, яка спочатку об`єднувала десять країн, Рада Європи перетворилась на справжню панєвропейську міжурядову організацію, яка в 1997 році нараховувала 40 держав-членів; 5 інших держав були офіційними кандидатами на вступ.

 

Сьогоднішні цілі Ради Європи є такими ж актуальними та важливими, як і майже п’ятдесят років тому, коли організацію було створено. Від того часу, коли почали відбуватись очевидні зміни в Центральній та Східній Європі, Рада Європи підтримувала зусилля країн, які намагались встановити демократію та забезпечити дотримання прав людини.

 

Шлях до справжньої демократії та дотримання прав людини є довгим і сповненим перешкод. Сучасна ситуація в Європі показує, яким складним видається досягнення такої мети. Конфлікти в колишній Югославії, посилення нетерпимості, расизму, антисемітизму та ксенофобії, збільшення кількості безробітних та бездомних є лише кількома прикладами проблем, що сьогодні постійно переслідують Європу.

 

Рада Європи продовжує працювати над досягненням демократичних ідеалів. Оскільки основою демократії є дотримання прав людини, Рада Європи намагається зробити ці права універсальними, заохочуючи всі держави-члени дотримуватись одних і тих же норм в інтересах усіх громадян, незалежно від їхнього походження. Народи Європи повинні мати змогу користуватись усіма своїми правами - громадянськими, політичними, економічними, соціальними та культурними - і Рада Європи намагається забезпечувати та захищати всі ці права, які є єдиним та неподільним цілим.  

“Демократичні країни не перетворюються на нацистські за один день. Зло прогресує підступно; активна меншість, як це вже траплялось, захоплює важелі влади; одна за одною подавлюються свободи в кожній із сфер. Громадська думка, людська свідомість, національна свідомість задихаються...

 

Необхідно втрутитись, поки не запізно. Необхідно, щоб існувала стороння свідомість, яка підніме по тривозі громадську думку держав, що знаходяться під загрозою цієї прогресуючої гангрени, та вкаже їм на небезпеку...”

 

П`єр-Анрі Тетжан

колишній міністр юстиції Франції,

5 вересня 1949 року,

невдовзі після заснування Ради Європи

Діяльність

Велику кількість різноманітних програм Рада Європи запровадила в царині захисту прав людини, однак інші численні види її діяльності в соціальній, освітній або культурній сфері також характеризуються правозахисним підходом.

Структури

Свою різнобічну діяльність Рада Європи забезпечує через структури, які, в свою чергу, мають різні механізми та засоби. Деякі з цих структур є політичними: Комітет міністрів - керівний орган у Раді Європи - визначає діяльність усієї організації; комітети урядових експертів забезпечують проведення робіт, які їм доручає Комітет міністрів, виробляють рекомендації, резолюції, конвенції та інші документи правового та неправового характеру; Парламентська асамблея є дорадчим органом Ради Європи, який об’єднує представників національних парламентів; Конгрес місцевих та регіональних влад Європи сприяє розвитку демократії на місцевому та регіональному рівні.

 

В рамках конвенцій або правових угод, що були вироблені Радою Європи, діють інші судові та несудові інституції. Найважливішими серед договорів є:

  • Європейська Конвенція з прав людини,
  • Європейська Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню,
  • Європейська соціальна хартія,
  • Рамкова конвенція про захист національних меншин.

Деякі види правозахисної діяльності Ради Європи:

  • захист громадянських та політичних прав завдяки процедурі індивідуального звернення, що дозволяє Європейській комісії та Європейському суду з прав людини розглядати порушення, на які робиться посилання в зверненні;
  • захист соціальних і економічних прав через процедури, які дозволяють перевірити дотримання державами своїх зобов’язань та підготувати доповідь з цього питання; а також захист через процедуру колективних звернень;
  • захист позбавлених волі осіб, який здійснюється завдяки системі візитів Комітету у запобіганні катуванням та нелюдському, або такому, що принижує, поводженню чи покаранню;
  • захист прав національних меншин;
  • діяльність задля забезпечення рівноправності жінок та чоловіків;
  • боротьба проти расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості;
  • робота в тісному співробітництві з засобами масової інформації в сферах, що пов’язані зі свободою виявлення поглядів та правами людини;
  • сприяння усвідомленню прав людини та заохочення вивчення прав людини в шкільних закладах та в групах працівників, які долучені до питань правозахисту;
  • співпраця з правозахисними організаціями та інституціями (омбудсмени, державні комісії і т.д.)
Партнери

Рада Європи не може працювати ізольовано, коли вона хоче досягти реалізації своєї мети, яка полягає в зміцненні демократії та запровадженні прав людини. Саме тому вона тісно співпрацює з численними партнерами: урядами, міжурядовими організаціями, неурядовими організаціями (НУО) а також професійними спілками.

 

В системі європейських організацій Рада Європи наділена відповідальністю за широку область “демократичної безпеки”, якої неможливо досягнути без захисту та забезпечення прав людини. Для досягнення своєї мети Рада Європи співпрацює з іншими організаціями, доповнюючи їхню діяльність. Серед таких організацій - Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Організація за безпеку та співробітництво в Європі (ОБСЄ), Організація Об’єднаних Націй та її спеціалізовані інституції, а також Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Рада Європи надала консультативний статус великій кількості міжнародних НУО, які разом з НУО національного та місцевого рівня отримують інформацію про діяльність Ради Європи в правозахисній сфері та залучаються до цієї діяльності.