Значимість діяльності Ради Європи в царині прав людини

Вступ

Рада Європи: Захист прав людини та основних свобод

Смерть і страждання людей, руйнування міст під час другої світової війни стали причиною того, що лідери європейських країн вжили заходів, щоб це не повторилось” більше ніколи”. На пропозицію Уїнстона Черчіля, британського прем’єр-міністра, 5 травня 1949 року у Лондоні зібрались уряди десяти європейських країн для заснування Ради Європи, метою якої було “досягнення більшого єднання між її членами... шляхом укладання угод та здійснення спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, правовій та адміністративній сферах, а також в області збереження та подальшого розвитку прав людини та основних свобод”.

З організації, яка спочатку об`єднувала десять країн, Рада Європи перетворилась на справжню панєвропейську міжурядову організацію, яка в 1997 році нараховувала 40 держав-членів; 5 інших держав були офіційними кандидатами на вступ.

Сьогоднішні цілі Ради Європи є такими ж актуальними та важливими, як і майже п’ятдесят років тому, коли організацію було створено. Від того часу, коли почали відбуватись очевидні зміни в Центральній та Східній Європі, Рада Європи підтримувала зусилля країн, які намагались встановити демократію та забезпечити дотримання прав людини.

Шлях до справжньої демократії та дотримання прав людини є довгим і сповненим перешкод. Сучасна ситуація в Європі показує, яким складним видається досягнення такої мети. Конфлікти в колишній Югославії, посилення нетерпимості, расизму, антисемітизму та ксенофобії, збільшення кількості безробітних та бездомних є лише кількома прикладами проблем, що сьогодні постійно переслідують Європу.

Рада Європи продовжує працювати над досягненням демократичних ідеалів. Оскільки основою демократії є дотримання прав людини, Рада Європи намагається зробити ці права універсальними, заохочуючи всі держави-члени дотримуватись одних і тих же норм в інтересах усіх громадян, незалежно від їхнього походження. Народи Європи повинні мати змогу користуватись усіма своїми правами - громадянськими, політичними, економічними, соціальними та культурними - і Рада Європи намагається забезпечувати та захищати всі ці права, які є єдиним та неподільним цілим.  

Діяльність

Велику кількість різноманітних програм Рада Європи запровадила в царині захисту прав людини, однак інші численні види її діяльності в соціальній, освітній або культурній сфері також характеризуються правозахисним підходом.

Структури

Свою різнобічну діяльність Рада Європи забезпечує через структури, які, в свою чергу, мають різні механізми та засоби. Деякі з цих структур є політичними: Комітет міністрів - керівний орган у Раді Європи - визначає діяльність усієї організації; комітети урядових експертів забезпечують проведення робіт, які їм доручає Комітет міністрів, виробляють рекомендації, резолюції, конвенції та інші документи правового та неправового характеру; Парламентська асамблея є дорадчим органом Ради Європи, який об’єднує представників національних парламентів; Конгрес місцевих та регіональних влад Європи сприяє розвитку демократії на місцевому та регіональному рівні.

В рамках конвенцій або правових угод, що були вироблені Радою Європи, діють інші судові та несудові інституції. Найважливішими серед договорів є:

• Європейська Конвенція з прав людини,
• Європейська Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню,
• Європейська соціальна хартія,
• Рамкова конвенція про захист національних меншин.

Деякі види правозахисної діяльності Ради Європи:

• захист громадянських та політичних прав завдяки процедурі індивідуального звернення, що дозволяє Європейській комісії та Європейському суду з прав людини розглядати порушення, на які робиться посилання в зверненні;
• захист соціальних і економічних прав через процедури, які дозволяють перевірити дотримання державами своїх зобов’язань та підготувати доповідь з цього питання; а також захист через процедуру колективних звернень;
• захист позбавлених волі осіб, який здійснюється завдяки системі візитів Комітету у запобіганні катуванням та нелюдському, або такому, що принижує, поводженню чи покаранню;
• захист прав національних меншин;
• діяльність задля забезпечення рівноправності жінок та чоловіків;
• боротьба проти расизму, ксенофобії, антисемітизму та нетерпимості;
• робота в тісному співробітництві з засобами масової інформації в сферах, що пов’язані зі свободою виявлення поглядів та правами людини;
• сприяння усвідомленню прав людини та заохочення вивчення прав людини в шкільних закладах та в групах працівників, які долучені до питань правозахисту;
• співпраця з правозахисними організаціями та інституціями (омбудсмени, державні комісії і т.д.)

Партнери

Рада Європи не може працювати ізольовано, коли вона хоче досягти реалізації своєї мети, яка полягає в зміцненні демократії та запровадженні прав людини. Саме тому вона тісно співпрацює з численними партнерами: урядами, міжурядовими організаціями, неурядовими організаціями (НУО) а також професійними спілками.

В системі європейських організацій Рада Європи наділена відповідальністю за широку область “демократичної безпеки”, якої неможливо досягнути без захисту та забезпечення прав людини. Для досягнення своєї мети Рада Європи співпрацює з іншими організаціями, доповнюючи їхню діяльність. Серед таких організацій - Європейський Союз, Західноєвропейський Союз, Організація за безпеку та співробітництво в Європі (ОБСЄ), Організація Об’єднаних Націй та її спеціалізовані інституції, а також Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Рада Європи надала консультативний статус великій кількості міжнародних НУО, які разом з НУО національного та місцевого рівня отримують інформацію про діяльність Ради Європи в правозахисній сфері та залучаються до цієї діяльності.