Шановні читачі!

Випуск цього числа Бюлетеня Бюро інформації Ради Європи в Україні, як і особливий інтерес Ради Європи до освіти на сучасному етапі, не випадковий, адже з кожним роком освіта відіграє все визначальнішу роль у формуванні загальнолюдських цінностей і зміцненні демократії на європейському континенті.

Особливістю сьогодення є відхід від закритої школи, обмеженої суто національними рамками. Освітні моделі країн Європи розвиваються в масштабі спільного освітнього простору, творцем якого виступає, зокрема, і Рада Європи.

Створена 5 травня 1949 р. Рада Європи сьогодні — це організація міжурядової й міжпарламентської співпраці, що об'єднує понад сорок країн-членів. Основні напрями її діяльності — це захист прав людини, співробітництво в галузі місцевого й регіонального самоврядування, охорони здоров'я й навколишнього середовища, культури, спорту і, звичайно ж, освіти.

Над формуванням освітньої стратегії на європейському континенті Рада Європи плідно працює з самого початку свого заснування. Підґрунтям діяльності організації в цій царині стала Європейська культурна конвенція (1954), яка, зокрема, наголошувала на потребі в освіті, спрямованій на розвиток взаєморозуміння між народами Європи.

Наполеглива робота Ради Європи в освітній сфері розпочалася після створення в 1962 році Комітету з питань загальної й технічної освіти. Основною метою цього органу, заснованого у відповідь на вимоги часу і відповідно до рекомендацій Другої конференції європейських міністрів освіти (Гамбург, 1961), стало сприяння державам-членам у формуванні європейської свідомості громадян.

Сучасна освітня стратегія Ради Європи ґрунтується на ідеї загального європейського дому, де Європа розуміється як спільність з єдиними духовними цінностями і культурною спадщиною. Освіту в цьому контексті розглядувано як дійовий інструмент формування демократичної культури, боротьби з насильством, політичним екстремізмом, расизмом і ксенофобією.

Останні освітні ініціативи Ради Європи (в особі її підрозділу, що опікується питаннями освіти — Ради з культурного співробітництва) красномовно ілюструють націленість організації на всебічне сприяння навчанню прав і свобод, розвитку вмінь і навичок для захисту цих прав, формуванню критичної оцінки суспільних процесів, активній участі у громадському житті, збереженню й примноженню спільної культурної спадщини. Запропонована добірка документів Бюлетеня якнайліпше відображає цю спрямованість.

Насамперед звертаємо увагу на серцевинну для майбутнього розвитку шкільної освіти в Європі рекомендацію Комітету міністрів № R (99) 2 “Про середню освіту”, на яку покладається завдання поширення загальнолюдських цінностей, озброєння молоді знаннями й навичками, потрібними для розв’язання найважливіших світових проблем.

Традиційна функція Ради Європи — підтримка правової освіти. Ще в 1978 році Комітет міністрів Ради Європи ухвалює резолюцію R (78) 41 “Про навчання прав людини”, а в 1985 р. — рекомендацію R (85) 7 “Про викладання й вивчення прав людини в школах”.

Представлена Вашій увазі рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1346 (1997) “Про освіту з питань прав людини” продовжує генеральну лінію Ради Європи на розбудову демократії, закликаючи дати цій освіті пріоритетного статусу, формувати повагу до людської особистості, що є обов'язковою умовою процвітання європейської спільноти.

Разом з тим, у сучасних умовах важливим завданням, на думку експертів Ради Європи, з якою не можна не погодитися, є не лише передача молоді знань про її права, але й розвиток умінь для захисту цих прав і створення відповідного середовища, яке сприяло б освіті в цій важливій справі. Розбудова демократичної Європи потребує також озброєння європейців навичками для активної участі у суспільних процесах. Тому в 1997 році Рада Європи започатковує проект “Освіта для демократичного громадянства”, який має відповісти на такі нагальні запитання: “Які вміння й навички потрібні індивідуумам для їхньої участі як громадян у суспільних процесах та яким чином можна набути ці навички й передати їх іншим?”.

У контексті демократичного європейського громадянства будується політика Ради Європи і у сфері навчання іноземних мов, які розглядаються як обов’зковий засіб для взаєморозуміння між народами й зміцнення демократичної стабільності. Основоположні складові сучасної мовної політики Ради Європи окреслено у вміщеній до Бюлетеня рекомендації Комітету міністрів № R (98) 6 “Про сучасні мови”, яка передбачає формування в кожного європейця навичок спілкування різними мовами, оскільки навіть на елементарному рівні це відкриває можливості для персональної мобільності, працевлаштування, здобуття освіти та одержання інформації.

Активну участь у цьому процесі беруть Європейський центр сучасних мов та Відділення сучасних мов, які розробляють європейську платформу навчання іноземних мов та опікуються запровадженням інновацій.

Вагомим доробком Ради Європи в царині мовної освіти є створення “Порогового рівня” для 24 національних і регіональних мов та “Європейського мовного портфеля”, який, зокрема, уможливить відображення рівня володіння іноземними мовами кожним громадянином Європи в чіткій міжнародно визнаній формі.

Говорячи про політику Ради Європи у сфері освіти, не можна не зупинитися на нових підходах цієї організації до викладання історії в школі. Підкреслимо, що ще в 50-х роках Рада Європи заклала такі основні принципи оцінки історичних процесів, як:

• історія поза пропагандою;
• історія поза упередженими поглядами;
• історія, що спирається тільки на реальні факти;
• національна історія — невід'ємна частина загальноєвропейської історії та історії світу.

Сьогодні в новому змісті шкільної історичної освіти обов’язковими є три компоненти — національна (що включає і регіональну), європейська й всесвітня історія. Разом з інноваційними методиками викладання, зазначено в запропонованій Вашій увазі рекомендації Комітету міністрів № Rec (2001) 15 “Про викладання історії у ХХІ столітті в Європі”, вони є інструментом формування історичної свідомості як неодмінної ознаки громадянськості й розвитку навичок критичного аналізу та широкого світогляду.

Невід’ємною складовою діяльності Ради Європи на сучасному етапі є збереження й примноження спільної культурної спадщини. Для успішного розв’язання цієї проблеми наприкінці 80-х років було зроблено акцент на впровадження в середню освіту європейського виміру, який трактується як знання традицій, культури й мови інших європейських країн (рекомендація ПАРЄ 1111 (1989) “Про європейський вимір освіти”). Щоб одержати комплексне уявлення про Європу, визнати її розмаїття, ідеї “європейства” включено до змісту більшості шкільних дисциплін (історії, географії, літератури, економіки, суспільствознавства). Десятиріччя по тому роль європейського виміру в освіті актуальна як ніколи — підкреслено в уже згаданій рекомендації Комітету міністрів № R (99) 2 “Про середню освіту” — адже він сприяє озброєнню молоді знаннями, потрібними для працевлаштування в єдиній Європі, обізнаності про спільну спадщину й розмаїття європейських культур.

Саме гасло “Єдність у розмаїтті”, під яким Рада Європи розбудовує демократію на європейському континеті, і визначає стратегію цієї організації у сфері виховання нової людини на сучасному етапі. Сподіваємося, що ознайомлення з цією стратегією, що відображена в документах запропонованого Бюлетеня, збагатить українську педагогічну громадськість і стане в нагоді всім, хто активно працює над входженням України в єдину європейську родину.

Олена Локшина, к. п. н.,
старший науковий працівник
Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України