Кампанія Ради Європи по боротьбі проти торгівлі людьми

Конвенція Ради Європи „Про боротьбу з торгівлею людьми” (CETS № 197) була ухвалена Комітетом міністрів 3 травня 2005 року і відкрита для підписання у Варшаві 16 травня 2005 року з нагоди Третього саміту голів держав та урядів Ради Європи.

Конвенція є загальним договором про захист жертв торгівлі та дотримання їхніх прав. Вона також передбачає запобігання торгівлі та переслідування торгівців.

Конвенція застосовується до всіх форм торгівлі: національних, транснаціональних, пов’язаних, або непов’язаних з організованою злочинністю. Вона захищає всіх жертв: жінок, чоловіків і дітей від всіх форм експлуатації: сексуальної, примусової праці чи послуг та інших.

Декларація „Про боротьбу з торгівлею людьми” була оприлюднена та відкрита для підписання 31 травня 2006 року на сесії Конгресу місцевих та регіональних влад Європи. З цієї нагоди, обрані на місцевому рівні представники 17 громад підписали текст декларації, визнаючи таким чином серйозність проблеми, особливо відчутної на місцевому та регіональному рівнях, а також зобов’язалися вжити належних заходів у своїх громадах. Декларація є внеском Конгресу у кампанію Ради Європи з торгівлею людьми під девізом „Людина – не для продажу!” Кампанія стала початком нового етапу, об’єднуючи місцеві органи влади у боротьбі та визнаючи їхню роль у подоланні цього ганебного і трагічного феномену. Декларація відкрита Конгресом для підписання всіма містами і громадами Європи.

Щорічно тисячі жінок, дітей і чоловіків стають жертвами торгівлі з метою сексуальної експлуатації, або для інших цілей, в своїх країнах, або за кордоном. Цей феномен набув вже таких обсягів, що можна говорити про існування нової форми рабства.
Головною метою діяльності Ради Європи є дотримання та захист прав людини. Серед 46 держав-членів цієї організації є країни, з яких походять, через які перевозяться та в які продаються жертви торгівлі. Відтак, Рада Європи має можливість переконатись, що держави-члени вживають заходів для подолання цього феномену, приділяючи особливу увагу захисту прав жертв торгівлі.

Раби у серці Європи

120 000, 180 000, 500 000 осіб? Важко визначити точну кількість жертв торгівлі людьми в Європі. Поліція, НУО, міжнародні організації визнають, що статистичні дані неповні. Врешті-решт, є два безперечних факти: по-перше, від цієї жахливої торгівлі потерпають, насамперед, жінки та діти, по-друге, йдеться про торгівлю, яка постійно розвивається.

Більше десяти років Рада Європи б’є тривогу, закликаючи держави-члени та міжнародні організації до найактивнішої співпраці у боротьбі з торгівлею людьми. Сьогодні Рада Європи йде шляхом втілення у життя нової європейської конвенції, оскільки вже час покінчити з подвійним переслідуванням жертв торгівлі, яких експлуатують їхні мучителі та до яких ставляться як до правопорушників країни, де вони знаходяться у справжньому рабстві.


	„Торгівля в Європі має бути припинена за допомогою тієї ж зброї, що і торгівля наркотиками або відмивання грошей”.

Падіння комуністичних режимів, війни на Балканах, зубожіння населення внаслідок „шокової терапії” ринкової економіки, глобальні переміни у Центральній та Східній Європі на протязі останніх п’ятнадцяти років активізували торгівлю людьми. „78% жінок-жертв походять з цих регіонів”, – підкреслює Ліді Ерр у своїй доповіді на Парламентській асамблеї Ради Європи. „Відкриття кордонів, ріст безробіття, руйнування державних структур сприяли розвитку торгівлі людьми”.

Більш сувора внутрішня імміграційна політика держав – членів Європейського Союзу спричинила погіршення становища найбільш вразливих осіб. Ліді Ерр вважає: „Ці обмеження, сприяють створенню таємних каналів імміграції, за допомогою яких жінки, які хочуть іммігрувати, потрапляють до пастки. У Східній Європі торгівля пов’язана з організованою злочинністю і є для останньої джерелом фінансування торгівлі зброєю або наркотиками”.

Торгівля людьми тісно пов’язана з організованою злочинністю і має бути припинена в Європі за допомогою тієї ж зброї, що і торгівля наркотиками або відмивання грошей. Набутий досвід свідчить, що створення правових інструментів на регіональному рівні суттєво посилить ефект від дій, вжитих на світовому рівні.