Промова Мод де Бур-Буккікіо, заступника Генерального секретаря Ради Європи
Загреб, 9 травня 2007 року

Пані Віце-Прем’єр-Міністр!
Пані помічниця Генерального секретаря ООН!
Пані заступник керівника Спеціальної групи Ради Європи з боротьби проти насильства по відношенню до жінок, у т. ч. в побуті!
Шановні члени Парламентської асамблеї!
Пані й панове!

Насильство проти жінок , у т. ч. в побуті, є порушенням прав людини, що торкається всіх нас. Жінки, які потерпають від насильства, – це не лише жертви зловживань, але й жертви байдужості та зневаги. Одне з першочергових завдань Ради Європи, організації, що об’єднує 46 держав-членів та 800 мільйонів їхніх громадян, це оберігати й захищати права людини. Безсумнівно, що насильство проти жінок, у т. ч. в побуті, руйнує основні цінності, на які спирається Рада Європи.   

Дозвольте навести кілька цифр про поширення насильства: дослідження, опубліковане Радою Європи, свідчить, що від 20% до 25% усіх жінок у державах-членах зазнали фізичного насильства щонайменше один раз протягом дорослого життя, а більше 10% – сексуального насильства із застосуванням сили. Рівень насильства  в усіх його формах, включаючи переслідування, сягає 45%. Більш важливо те, що на відміну від чоловіків, які також зазнають багато фізичного насильства, переважна кількість насильницьких вчинків стосовно жінок здійснюються чоловіками з їхнього безпосереднього оточення, найчастіше партнерами чи колишніми партнерами. Від 12% до 15% усіх жінок зазнали насильства в побуті. Ще більше й далі потерпають від фізичного й сексуального насильства від колишніх партнерів навіть після розлучення з ними.  

Судячи з цього, зрозуміло, що побутове насильство дуже поширено та може вразити наших колег, наших друзів та нашу родину. Вже багато років Рада Європи працює над проблемою запобігання насильству проти жінок та боротьби з ним, висуваючи ініціативи, спрямовані на захист жінок. Однією з найважливіших ініціатив є рекомендація (2002)5 „Про захист жінок від насильства”, ухвалена Радою Європи в 2002 році. Цей правовий документ став першим міжнародним інструментом, що запропонував глобальну стратегію запобігання насильству  та захисту жертв. Він охоплює всі форми гендерного насильства та пропонує конкретні заходи, починаючи від вичерпних правових і політичних засобів до відповідних служб та допомоги жінкам-жертвам, а також конкретні дії в сферах освіти, підготовки та ЗМІ.

Проте всупереч багатьом позитивним та важливим змінам у політиці та практиці, насильство проти жінок у різних формах залишається дуже поширеним на всіх щаблях суспільства в усіх державах-членах Ради Європи. Ось чому  
Рада Європи проводить цю кампанію. На Ш саміті глав держав і урядів РЄ у Варшаві вони вирішили створити спеціальну групу з боротьби проти насильства по відношенню до жінок, у т. ч. в побуті, та провести однойменну кампанію в тісній співпраці з іншими європейськими й національними учасниками, в т. ч. НУО.

Про початок кампанії було оголошено в Мадриді в листопаді минулого року. Це збільшило надії на те, що під час кампанії  буде працювати не лише Рада Європи, але й держави-члени вживуть певних заходів та  дій.

Одним із завдань кампанії є збільшення обізнаності про існування та розмах побутового насильства в наших суспільствах. Вона також має на меті заохочувати жінок звертатися по допомогу завдяки інформуванню про наявні сьогодні можливості.   

Мені хотілося б навести один приклад того, як важливо збільшувати обізнаність. Як не дивно, він стосується Європейського суду з прав людини. Дуже небагато людей знають про відому справу Ейрі 1979 року, яка є прецедентною щодо доступу до правосуддя та правової допомоги. Насправді це справа про побутове насильство.
Хоча в заяві пані Ейрі йшлося про розлучення з чоловіком, підґрунтям її було те, що чоловік піддавав дружину фізичному насильству. Районний суд міста Корка навіть обвинуватив п. Ейрі в тому, що він ображав дружину й погрожував їй фізичним насильством... та оштрафував. У той час суд розглядав в основному питання доступу до суду, але я впевнена, що якби суд розглядав цю справу
сьогодні, то елемент побутового насильства зіграв би більш важливу роль.        

Хоча підвищення обізнаності є першим важливим кроком, цього недостатньо. Адже наша кампанія має на меті змінити не лише менталітет, але й реалії повсякденного життя жертв. Я особисто бажала би, щоб кампанія завершилась одночасно з ухваленням нового обов’язкового для виконання правового інструменту – конвенції проти побутового насильства. Ця нова конвенція має бути всеохоплюючою за змістом, пропонувати повний набір політик, спрямованих на ліквідацію насильства, зупинення та покарання злочинців, а також допомогу жертвам. Вона також має бути достатньою деталізованою та конкретною, щоб одразу полегшити життя жертв. Я впевнена, що один із пропонованих заходів дасть жертвам змогу залишатися у власних домівках, а не бігти з них заради спасіння від жорстокого чоловіка; нові закони мають дати визначення насильству – й фізичному, й психологічному – як кримінальному злочину, передбачити судове переслідування обвинувачених, а також глобальний підхід, коли йдеться про розгляд справ про побутове насильство з точки зору кримінального чи цивільного права. Подібне законодавство вже існує в кількох державах-членах, але не в усіх.            

Ми зібралися тут, щоб взяти участь у другому з п’яти семінарів, організовуваних цього року в рамках кампанії. Тема семінару „Активна участь чоловіків у боротьбі з побутовим насильством” відображає один з головних месіджей кампанії. Останніми роками Рада Європи вже піднімала проблему чоловіків та насильства в сім’ї на кількох семінарах, на яких було розглянуто різні ролі чоловіків у контексті насильства в колі сім’ї. На цих семінарах розглянуто роль чоловіків як винуватців насильства, як його жертв, а також їхню роль як у запобіганні насильству в сім’ї, так і в захисті жертв цього насильства. Чоловіки можуть зробити багато. Вони можуть виступати проти насильства та заохочувати інших чоловіків робити це.        

Чоловіки також можуть грати активну роль на своїх робочих місцях. Наприклад, як і інші країни, Іспанія і Хорватія впровадили спеціальні програми та тренінги для підготовки фахівців з питань насильства проти жінок.   

Сьогодні занадто багато жінок зустрічаються з недовірою та навіть глузуванням, коли розповідають свої історії поліцейським, соціальним працівникам чи іншим державним службовцям. Цього не можна дозволити: в усіх державах-членах слід розвивати навчальні програми для всіх фахівців, хто може покласти край насильству над жінками – жертвами побутового насильства, щоб жінок зустрічалися з піклуванням і повагою, на яку вони заслуговують.  

Чоловіки також  можуть грати активну роль, виступаючи ролевими моделями ненасильницької поведінки. У цьому відношенні ролі чоловіків як батьків, опікунів та охоронців вирішальні. Дані свідчать, що хлопчики, які були свідками насильства над матерями, більше схильні до насильства.

Семінар може слугувати форумом з обміну ідеями та вдалою практикою щодо підвищення обізнаності чоловіків з питань побутового насильства та їхнього залучення до профілактичної діяльності. Він також може допомогти знайти тих чоловіків або групи чоловіків, які можуть виступити як „агенти впливу” та сприяти утвердженню позитивних ролей, які чоловіки можуть грати в боротьбі з пануючими гендерними стереотипами та дискримінаційними культурними стандартами. Роль чоловіка-злочинця також буде обговорено на семінарі під час дискусій з питання щодо програм втручання. 

Ми  маємо працювати спільно – і жінки, й чоловіки, щоб успішно подолати побутове насильство та  разом порушити мовчанку. Від імені Ради Європи я вітаю вас на цьому семінарі та сподіваюсь, що ви повернетесь до ваших країн з багатьма гарними ідеями та ініціативами, які ви зможете впровадити в життя, щоб залучити чоловіків та жінок до боротьби, спрямованої на ліквідацію насильства по відношенню до жінок в Європі.

Дякую вам за увагу.