ПРО НАСИЛЬСТВО У ПОБУТІ

Насильство в побуті є однією з найсерйозніших та найпоширеніших форм насильства по відношенню до жінок. Воно існує в усіх державах-членах Ради Європи та відбувається на всіх рівнях суспільства. Найчастіше воно здійснюється чоловіками проти колишніх чи нинішніх інтимних партнерок, хоча до подібного насильства можуть вдаватися й жінки в одностатевих парах.  

Насильство – це застосування сили та здійснення контролю за іншою людиною. За звичай, насильство в побуті охоплює як образливу поведінку, так і дії насильницького характеру, наприклад, фізичне, психологічне чи сексуальне зловживання. Загалом, насильство в побуті починається з залякування, приниження та загрозливої поведінки, в т. ч. загроз щодо завдання собі болю. Насильство зростає через встановлення контролю за життям іншої людини внаслідок її ізоляції, а також обмеження права особистого вибору та свобод. Типовим прикладом насильства може також бути зловживання економічного характеру, наприклад, заборона фінансової незалежності та контроль за рішеннями економічного характеру. Насильницьку поведінку такого типу не можна розглядати як окремі, не пов’язані між собою дії, тому що справжнє фізичне насильство нерідко є результатом місяців чи років приниження та контролю.

Побутове насильство призводить до серйозного погіршення стану фізичного і емоційного здоров’я та може мати трагічні наслідки. Крім фізичних ушкоджень, насильство викликає страх, спричиняє страждання та призводить до втрати почуття самовпевненості. Фізичне та сексуальне насильство використовують для загострення вразливості та з метою сприяти втраті контролю над власним тілом та виникненню почуття безнадійності та сорому. Внаслідок цього насильство руйнує волю жертви, позбавляє її можливості бути вільною та почуватися в безпеці.               

Насильство в побуті необхідно також зрозуміти в ширшому соціальному контексті, який дає змогу порушникам перебирати на себе право застосувати насильство як засіб утвердження своєї влади та контролю. Оскільки насильство застосовується переважно проти жінок, лише тому що вони жінки, його можна розглядати як форму насильства гендерного за суттю. Якщо розв’язувати це питання належним чином, то таке насильство слід розглядати як порушення прав жінок.   

Визначити зміст поняття „насильство щодо жінок” складно, тому що воно може мати кілька тлумачень. Більшість міжнародних та національних документів визначають його в широких термінах. Так зробила й Рада Європи, визначивши його, як таке, що охоплює всі форми так званого „гендерного” насильства, незважаючи на те, де, кім та за яких обставин воно було здійснено. Комітет міністрів у рекомендації Rec(2002)5 „Про захист жінок від насильства”, ухваленій 20 квітня 2002 року, дав визначення насильства щодо жінок загалом, та насильства в побуті зокрема. Саме воно використовується в цій Кампанії: