![]() |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Питання, що ставляться найчастіше
Попри позитивний розвиток законодавства та практики щодо боротьби проти різних форм насильства відносно жінок, воно залишається поширеним явищем у державах-членах Ради Європи. Величезна кількість жінок все ще потерпають від зловживань в побуті в своєму безпосередньому соціальному оточенні, найчастіше від партнерів чи колишніх партнерів. Кампанія Ради Європи з боротьби проти насильства відносно жінок, у т. ч. в побуті, є внеском до справи ліквідації цього явища завдяки збільшенню обізнаності про нього та залученню держав-членів до спільних дій.
Для цілей цієї Кампанії насильство по відношенню до жінок, що відбувається в сім’ях чи сімейних об’єднаннях, слід розуміти як будь-який акт насильства гендерний за змістом, наслідком якого є або може бути фізична, сексуальна чи психологічна шкода або страждання жінок, у т. ч. загроза таких дій, як примушення або довільне позбавлення волі. Насильство охоплює фізичну та психічну агресію, емоційні та психологічні зловживання, зґвалтування і сексуальні зловживання, інцест, зґвалтування в шлюбі, постійних чи випадкових партнерів або сожителів, злочини, які вчиняються як помста за порушену честь, калічення статевих органів жінок та сексуальне калічення жінок, а також інші традиційні практики, шкідливі для жінок, наприклад, примусове заміжжя (див. далі...)
Побутове насильство спостерігається в кожній державі-члені Ради Європи та поза її межами. Воно не залежить від соціального та економічного становища правопорушника, його релігійних чи культурних уподобань. Гендерні стереотипи та дискримінаційна практика в суспільстві, що ґрунтуються на культурі, традиціях або релігії, можуть навіть сприяти насильству, але їх не можна розглядати як його причину. Правопорушники воліють застосовувати силу та контроль над іншими людьми, але вони повністю відповідають за свою поведінку.
Цьому немає простого пояснення. Дослідники вважають, що причиною насильства в побуті є нерівноправність у владних стосунках між жінками та чоловіками. Несамовиті партнери вдаються до поганого поводження та загрозливої поведінки з метою встановлення контролю та застосування сили по відношенню до жінки. Відчутна зміна гендерних ролей або непокора можуть спровокувати образливу поведінку. Якщо алкоголізм може збільшувати насильство, то токсикоманія та розумові хвороби ні. Насильницька поведінка нерідко наслідується та передається від покоління до покоління як засіб підтримання особистих стосунків.
Хоча відомо, що жінки теж можуть жорстоко поводитись з партнерами-чоловіками та що побутове насильство може траплятися в одностатевих парах, переважна більшість насильницьких вчинків здійснюється чоловіками в їхньому безпосередньому соціальному оточенні, найчастіше проти жінок-партнерок або колишніх партнерок. Рада Європи здійснила дослідження щодо різноманітних ролей, які чоловіки можуть брати на себе в контексті побутового насильства. Більш докладну інформацію можна одержати на сайті Violence within the family: the place and role of men (лінк на англ.).
Побутове насильство є правопорушенням. Органи кримінального судочинства та урядові установи мають надавати жертвам насильства в побуті стільки ж захисту та допомоги, скільки й жертвам інших правопорушень. Той факт, що насильство відбувається в тиші домівок, зовсім не означає, що воно не тягне за собою відповідальності перед державою.
Держави повинні поважати, захищати та здійснювати права всіх громадян. Тому держави мають гарантувати, що вони вживатимуть всіх необхідних заходів для запобігання, розслідування та покарання осіб, винних у всіх формах насильства щодо жінок, у т. ч. в сім’ї та сімейному об’єднанні. Якщо поліція, система кримінального судочинства та урядові служби не відповідають належним чином на прохання жінок щодо надання допомоги, це означає, що держави не виконують свого зобов’язання. Побутове насильство має не лише суттєву особистісну та соціальну ціну, але також і економічну. Кілька досліджень, здійснених у державах-членах Ради Європи, засвідчили, що передбачувана річна вартість наслідків насильства в європейських країнах може досягати 34 мільярдів євро, а в розрахунку на одну особу це складає 555 євро на рік.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||